Упрощенная HTML-версия
РОЗДІЛ 8. ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ З ПАТОЛОГІЧНИМИ СТАНАМИ
155
Слід підкреслити, що рішення стосовно необхідності госпіталізації приймає лікар, виходячи з
конкретної клінічної ситуації.
Антигіпертензивна терапія
Наведені далі рекомендації стосуються жінок як із передіснуючою, так і з виключно
гестаційною гіпертензією.
Нетяжка артеріальна гіпертензія (АТ 140-159/90-109 мм рт. ст.)
1. У жінок без супутніх захворювань слід підтримувати сАТ на рівні 130-155 мм рт. ст. та дАТ
на рівні 80-105 мм рт. (III-C)
2. У жінок із супутніми захворюваннями слід підтримувати сАТ на рівні 130-139 мм рт. ст. і
дАТ на рівні 80-89 мм рт. ст. (III-C)
3. Початкова терапія може проводитися одним з доступних антигіпертензивних препаратів:
метилдопа, (IA) лабеталол, (IA) інші бета-блокатори (ацебутолол, метопролол, піндолол і
пропранолол), (IB) і блокатори кальцієвих каналів (ніфедипін). (І-А)
4. Не повинні використовуватися інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та
блокатори рецепторів ангіотензину (БРА). (II-2E)
5. Не рекомендуються атенолол і празозин. (I-D)
Ведення пацієнток з АТ 140-159/90-109 є предметом дискусій.
Будь-яка антигіпертензивна терапія в порівнянні з плацебо або відсутністю терапії знижує
частоту тяжкої гіпертензії на 50% (ВР 0.50; 95% ДІ 0.41-0.61; 19 досліджень, 2409 жінок), без
достовірного впливу на інші материнські і перинатальні наслідки (інсульт, перинатальна смерть
або передчасні пологи)
96
.
УВАГА!
Лікар, який призначає антигіпертензивну терапію, повинен пам’ятати, що надмірне
зниження артеріального тиску впродовж тривалого часу супроводжуватиметься погіршенням
перфузії у міжворсинчастому просторі плаценти та затримкою росту плода
97,98
. Це пов’язано
безпосередньо з особливостями патогенезу прееклампсії, а саме з порушеннями
ремоделювання судинної стінки спіральних артерій та ендотеліопатією. На фоні високої
(збільшеної) резистентності спіральних артерій виникає потреба у більшому АТ для забезпечення
адекватного кровоплину в міжворсинчастому просторі плаценти. Тому призначаючи
антигіпертензивну терапію не слід намагатися знизити АТ нижче граничних показників.
У
жінок без супутніх захворювань
антигіпертензивна терапія повинна бути спрямована на
підтримку дАТ у межах 80-105 мм рт. ст. Вибір показника дАТ 105 мм рт. ст. в якості верхньої
цільової межі продиктований з одного боку необхідністю уникнути тяжкої гіпертензії (дАТ ≥ 110
мм. рт. ст.), а з іншого боку визнанням можливих похибок при вимірюванні АТ. Вибір показника
дАТ 80 мм рт. ст. в якості нижньої цільової межі пов’язаний з рекомендаціями, згідно з якими
нижче цього показника дАТ знижувати не слід, оскільки це може супроводжуватися погіршенням
матково-плацентарного кровоплину
97,98
.
У
жінок із супутніми захворюваннями
антигіпертензивна терапія повинна бути спрямована
на підтримку сАТ у межах 130-139 мм рт. ст. і дАТ у межах 80-90 м рт. ст.
Вибір більш високих цільових показників АТ являє собою свого роду компроміс між
попередженням у матері ускладнень, пов’язаних з гіпертензією, та підтриманням адекватної
плацентарної перфузії
1
.
Нажаль, на сьогоднішній день немає чітких рекомендацій щодо вибору антигіпертензивного
препарату. У рандомізованих контрольованих дослідженнях порівнювали достатньо велику
кількість різних препаратів із плацебо або відсутністю терапії: метилдопа, лабеталол, а також інші
«чисті» бета-блокатори (асебутолол, метіндолол, метопролол, піндолол, пропраналол), блокатори
кальцієвих каналів (нікардипін, нікардипін, ніфедипін, верапаміл), гідралазин і празозин (28
досліджень, 3 200 жінок)
96
. При порівнянні бета-блокаторів із метилдопою, бета-блокатори
(лабеталол, метапролол, піндолол, чи окспренолол) продемонстрували більшу антигіпертензивну
ефективність, ніж метилдопа (ВР 0.75; 95% ДІ 0.58-0.94) (10 досліджень, 539 жінок)
96
. Плацебо-