Упрощенная HTML-версия
РОЗДІЛ 8. ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ З ПАТОЛОГІЧНИМИ СТАНАМИ
159
стан плода, адекватне знеболювання у пологах (епідуральна аналгезія) і хороший прогрес у
пологах. Крім того, подібні пологи повинні проводитися в клініках із достатньою кількістю
висококваліфікованого персоналу і можливістю надання екстреної допомоги матері і дитині в
повному обсязі.
Оскільки одним із проявів (ускладнень) прееклампсії є затримка росту плода, слід сказати про
можливості консервативного розродження в таких випадках. У керівництві Канадського
товариства акушерів-гінекологів сказано, що при наявності відставання плоду в рості та
підвищеному судинному опорі в артерії пуповини (доплер) вагінальні пологи у жінок з
прееклампсією можливі. За даними ряду авторів частота вагінальних пологів у подібному випадку
становить більше 50%
108,109
. Однак наявність нульового або реверсного діастолічного кровотоку в
артерії пуповини плоду зі ЗВУР слід розглядати як підставу для розродження шляхом операції
кесарів розтин
110
.
Вибір строків розродження
Ведення прееклампсії має ґрунтуватися на розумінні того, що пологи – це єдиний ефективний
спосіб лікування.
1. У терміні вагітності < 34 тижнів можлива очікувальна тактика як при нетяжкій, так і при
тяжкій прееклампсії. Однак ведення жінок має здійснюватися в перинатальних центрах,
в яких є можливість надати допомогу глибоко недоношеним новонародженим. (I-C)
2. На сьогоднішній день недостатньо даних щодо того, яка тактика (очікувальна або
розродження) є оптимальною при наявності нетяжкої прееклампсії в терміні вагітності
34-36 тижнів. (III-I)
3. При наявності нетяжкої або тяжкої прееклампсії в терміні вагітності ≥ 37 тижнів показано
негайне розродження. (III-B)
Щодо оптимального часу (і способу) розродження при прееклампсії існує безліч думок і
підходів, які можна описати однією узагальнюючої фразою:
«рекомендується планове
розродження в найкращий день і найкращий спосіб»
111
.
Коли
проводити розродження багато в чому залежить від терміну вагітності, а також наявності
або відсутності органних порушень (персистуючий або знову виниклий (не звичайний) головний
біль, розлад зору, біль у животі, особливо в правому верхньому квадранті; нудота або блювота,
біль у грудях або диспное; олігурія ≤ 400-500 мл/добу; підвищення рівня сироваткового
креатиніну (відповідно до локальних лабораторних нормативів), підйом рівня АЛТ, АСТ або ЛДГ,
тромбоцити < 100 x 10
9
/л; альбумін плазми < 20 г/л; розлад стану плоду (маловоддя, затримка
росту плода, нульовий або реверсивний кінцевий діастолічний кровотік в артеріях пуповини або
загибель плода).
З іншого боку, за наявності поки ще нетяжкої прееклампсії, але яка погано піддається
антигіпертензивній терапії, навряд чи буде розумним чекати розвитку органних порушень.
Ймовірно, рішення про пологи слід приймати дещо раніше. У протилежному разі виникнення
олігурії або того ж HELLP синдрому в ряді випадків може бути розцінено як ятрогенні
ускладнення, що розвинулися внаслідок несвоєчасного розродження.
Метою очікувальної тактики при прееклампсії є оцінка стану вагітної і плода, стабілізація
(зазвичай АТ жінки), спостереження, а якщо термін вагітності менше 34 тижнів - проведення
курсу профілактики РДС кортикостероїдами.
У процесі стабілізації АТ і оцінки стану матері та плоду буде проведений свого роду відбір тих
вагітних, яким показано розродження у найближчий час (незалежно від терміну вагітності),
зважаючи на тяжкість їх стану, і тих вагітних, які добре піддаються лікуванню, а тому вагітність
може бути пролонгована (очікувальна тактика). Термін гестації є найбільш частою і основною
причиною, яка власне змушує лікарів шукати можливість пролонгувати вагітність і поліпшити тим
самим перинатальні наслідки.
Очікувальна тактика при прееклампсії в терміні < 32-34 тижнів може знизити неонатальну
респіраторну захворюваність, частоту некротизуючого ентероколіту, а також потребу в
інтенсивній терапії новонародженого (два дослідження, N = 133 жінок)
112,113
. При цьому слід
пам’ятати, що в період пролонгації вагітності темпи росту плоду можуть сповільнитися внаслідок