160
прееклампсії. У доступних зарубіжних клінічних керівництвах (Канада, Великобританія)
рекомендують індивідуальний підхід у прийнятті рішення щодо оптимального часу розродження
для цієї когорти жінок
1,60
.
У термінах вагітності 34-36 тижнів і 37-42 тижнів пролонгування вагітності не супроводжується
суттєвим впливом на перинатальні наслідки. Однак очікувальна тактика може дати час для
підготовки шийки матки і збільшити ймовірність вагінальних пологів.
Анестезія та інфузійна терапія
1. Анестезіолог повинен бути поінформований про госпіталізацію до пологового відділення
вагітної/породіллі з прееклампсією. (II-3B)
2. При госпіталізації до стаціонару всім вагітним із гіпертензивними розладами слід
проводити підрахунок кількості тромбоцитів. (III-C)
3. Регіональна анестезія/аналгезія може використовуватися у жінок з прееклампсією, крім
тих випадків, коли пацієнтка приймає одночасно дезагреганти або антикоагулянти,
концентрація тромбоцитів < 75 х 10
9
/л, є коагулопатія або концентрація тромбоцитів у
динаміці знижується. (III-B)
4. Регіональну анестезію/аналгезію можна застосовувати до жінок із прееклампсією, які
отримують низькомолекулярні гепарини, але не раніше ніж через 12 годин після останньої
профілактичної дози препарату або через 24 години після останньої терапевтичної дози
препарату. (III-B)
5. Для усунення больових відчуттів рекомендується рання постановка епідурального
катетера (за відсутності протипоказань) (IA)
6. Малі дози фенілефрину або ефедрину можуть бути використані для профілактики або
лікування гіпотензії під час регіональної анестезії (IA)
7. При проведенні кесаревого розтину наступні методи анестезії є прийнятними (якщо не
протипоказані): епідуральна, спінальна, комбінована спінально-епідуральна і загальна.(I-A)
8. У жінок з прееклампсією внутрішньовенне введення і пероральний прийом рідини
повинен бути мінімізований для уникнення набряку легенів. (II-1B)
У всіх доступних зарубіжних клінічних керівництвах рекомендується якомога раннє залучення
анестезіолога до процесу надання допомоги вагітній з прееклампсією. В ідеалі огляд
анестезіолога повинен бути проведений на допологовому етапі.
У всіх жінок з гестаційною гіпертензією необхідно оцінити абсолютну кількість тромбоцитів і їх
концентрацію в динаміці. Такі лабораторні показники як тривалість кровотечі або
тромбоеластограма не рекомендуються для рутинного використання (проте, це не означає, що ці
тести не слід використовувати взагалі!)
285
.
Якщо немає коагулопатії, кровотечі в епідуральний простір можуть виникати при концентрації
тромбоцитів < 75 х 10
9
/л
114
.
Однак серед анестезіологів є різні думки щодо того, яку концентрацію тромбоцитів слід
вважати пороговою для визначення протипоказань до постановки епідурального катетера. Одні
фахівці не ризикують при показнику 100 х 10
9
/л, інші вважають допустимим постановку катетера
при концентрації тромбоцитів 50 х 10
9
/л
115,116
.
Згідно з рекомендаціями Американського товариства регіональної анестезії, від постановки
епідурального катетера слід утриматися у жінок з прееклампсією, якщо після останньої
профілактичної дози препарату минуло менше 12 годин, або після останньої терапевтичної дози
препарату минуло менше 24 годин. Ця рекомендація ґрунтується на описаних випадках
епідуральної гематоми у невагітних пацієнток, які отримували низькомолекулярні гепарини
117
.
Рання постановка епідурального катетера у породіль з прееклампсією має цілий ряд переваг.
По-перше, епідуральна анестезія запобігає активації симпатичної нервової системи (і без того
активованої у вагітних з прееклампсією) і пов’язаному з цим збільшенню серцевого викиду. По-
друге, не здійснює негативного впливу на плід. За даними деяких досліджень показники
кровотоку в артерії пуповини можуть поліпшуватися на фоні регіонарного знеболювання
118,119
.
Епідуральна аналгезія не збільшує ризик кесаревого розтину у жінок з тяжкою прееклампсією
120
.
Ряд авторів вважає, що для проведення кесаревого розтину спінальна анестезія краща за
епідуральну та загальну анестезію
116
. Є дані про те, що спінальна анестезія краще загальної,