Упрощенная HTML-версия
176
домінантного, і рецесивного гена. Метод ПЛР визначення гетерозиготності батька на даний
період часу є доступним і впроваджений у рутинну практику.
Існує можливість визначення Rh-генотипу плода за допомогою молекулярно-генетичних
методів з використанням будь-яких клітин плодового походження, що дає унікальну можливість
визначати тактику ведення Rh-імунізованих жінок вже на початку вагітності.
Полімеразна ланцюгова реакція має 100% чутливість і специфічність при визначенні Rh-
генотипу плода.
Для проведення пренатальних молекулярно-генетичних досліджень відбирають зразки
ворсин хоріону, плаценти, амніотичної рідини чи крові плода (в залежності від терміну вагітності).
Амніоцентез є найбільш безпечним інвазивним втручанням для плода в період з 14-ї по 18-й
тиждень вагітності, так як це найкращий термін для Rh-типування плодів у Rh-імунізованих
вагітних жінок.
При дослідженні плідного матеріалу виділення ДНК (для послідуючого типування гену RHD
тощо) проводиться мікрометодом (зважаючи на невелику кількість матеріалу, що можна
отримати).
Однак, враховуючи певний ризик самовільних викиднів (0,5-1,5%) та ще більшої RH- імунізації
жінки при проведені інвазивних процедур, для отримання зразків ДНК плода в найближчому
майбутньому в клінічній практиці широко будуть застосовуватися неінвазивні методи досліджень.
Неінвазивні методи базуються на виділенні циркулюючої позаклітинної плідної ДНК
(виявляються вже з 4-го тижня вагітності за рахунок плодово-маткових трансфузій) з
периферійної крові матері . Необхідна для діагностики концентрація накопичується же з 10-го
тижня.
Зараз для виділення плідної ДНК переважно використовують методи засновані на
застосуванні сорбції ДНК на мікромембрані (з подальшою екстракцією в робочий розчин);
однак, такі методи мають суттєвий недолік – застосовується обмежена кількість крові, що може
містити недостатньо плідної ДНК. Такого недоліку позбавлені методи виділення з
застосуванням різноманітних неорганічних сорбентів , але вони менш чутливі. Тому на даний
час методики виділення вільної циркулюючої ДНК плідного походження знаходяться на етапі
вдосконалення, що не дає можливості широко застосовувати даний вид діагностики.
Лікування ГХ плода
До теперішнього часу етіопатогенетичних методів лікування ГХ плода в початковій стадії
розвитку не існує. Лікування ізосерологічної несумісності крові матері і плода не проводять. До
теперішнього часу визнані неефективними методи, «що знижують» ступінь сенсибілізації (рівень
титру АТ): неспецифічна десенсибілізуюча терапія, трансплантація шкірного клаптя від чоловіка,
гемосорбція, плазмоферез. Сьогодні можна стверджувати, що основним методом («золотим
стандартом») лікування важких форм ГБ плода є проведення внутрішньоутробного переливання
відмитих / фільтрованих еритроцитів донора під ультразвуковим контролем у вену пуповини. (В
окремих клініках ВПК проводиться під внутрішньопечінковий відділ пуповинної вени).
Запропоновані раніше інтраперітонеальне, а також інтракардіальні переливання крові в даний
час практично не проводяться.
ВПК плода підвищує рівень гемоглобіну і гематокриту, знижує ризик розвитку набрякової
форми ГБ і дозволяє пролонгувати вагітність. Показанням до ВПК є зниження показників
гемоглобіну і гематокриту на 15% і більше по відношенню до гестаційної норми. При відсутності
набряку у плода після переливання спостерігається повна нормалізація показників його крові,
зокрема, гематокрит підвищується в середньому в 1,9 рази. Навіть при важкій гемолітичній
анемії на тлі розвиненого набряку у плода цей метод дозволяє здійснити повну корекцію анемії
при збільшенні значень гематокриту в 3 рази. ВПК можуть проводитися неодноразово до 32 - 34-
х тижнів вагітності, після цього строку вирішується питання про дострокові пологи. У більш пізні
терміни перед пологами відбувається посилення транспорту ізоантитіл через плаценту і
наростання тяжкості ГХ.
Інвазивні маніпуляції проводяться методом «вільної руки», одно- або двохголковим способом,
голками 18G - 22G під ультразвуковим контролем, місцевою анестезією і токолізом.
Трансамніально або трансплацентарно виконується кордоцентез і пункція кореня пуповини або її
вільної петлі. Релаксація плода (тільки для трансфузії) досягається введенням у вену пуповини
розчину Ардуану в дозі 0,05-0,08 мг / кг передбачуваної маси плода. При набряковому синдромі
плода необхідно визначати каріотип. У разі зниження гемоглобіну менше 90 г / л і гематокриту