Упрощенная HTML-версия
РОЗДІЛ 8. ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ З ПАТОЛОГІЧНИМИ СТАНАМИ
183
підвищену ймовірність народження дитини зі збільшеною відносно гестаційного віку
масою тіла, що у свою чергу збільшує ймовірність пологової травми, нерідко зумовлює
необхідність кесаревого розтину;
необхідність оцінки та лікування до вагітності діабетичної ретинопатії та діабетичної
нефропатії;
важливість підтримання нормального аретріального тиску;
імовірність транзиторних відхилень стану здоров’я новонародженого, у зв’язку з чим його
може бути переведено до відділення інтенсивного нагляду;
ризик розвитку ожиріння та діабету у дитини в майбутньому.
У хворих на передгестаційний діабет незапланована вагітність є неприпустимою.
Контрацепція має здійснюватися аж до стійкого досягнення хорошого глікемічного контролю.
Водночас, ризик ускладнень вагітності підвищується зі збільшенням тривалості хвороби, тому не
варто відкладати материнство надовго.
Пацієнтки, які планують вагітність, мають отримати рекомендації щодо раціону харчування, їм
слід призначити фолієву кислоту 1-3 мг/доб. за 0,5-1 рік до вагітності, а тим, хто має індекс маси
тіла (ІМТ) > 27, рекомендувати зменшити вагу згідно з відповідними настановами. Концентрацію
глікозильованого гемоглобіну (HbA
1с
) бажано довести до ≤ 6,1 %. Хворій слід пояснити, що будь-
яке зниження HbA
1с
до цільового рівня зменшує ризик вроджених вад розвитку у плода. Якщо
HbA
1с
> 10 %, вагітність суворо протипоказана. Визначення HbA
1с
на етапі підготовки до
вагітності слід проводити щомісяця, моніторинг глікемії жінка має здійснювати самостійно за
допомогою експрес-аналізатора. Хворим на ЦД 1 типу також слід контролювати кетонурію за
допомогою тест-смужок.
Найліпшим, найбезпечнішим цукрознижувальним засобом під час вагітності є інсулін. Хворим
на діабет 2 типу, які планують вагітність, відмовляючись від контрацепції, слід одоночасно
відмовитись від пероральних цукрознижувальних засобів і призначити людський інсулін або,
краще, короткодіючі аналоги інсуліну – аспарт чи лізпро. У більшості випадків є необхідність,
окрім короткодіючого інсуліну, призначити інсулін тривалої дії. З-поміж останніх, препаратом
вибору під час вагітності є «старий» добре апробований ізофан (інсулін NPH). Незважаючи на
досить широке застосування у вагітних інсулінів тривалої дії гларгіну і детеміру, їхня безпечність
для плода на сьогодні не вважається абсолютно доведеною.
До запліднення або відразу після встановлення діагнозу вагітності необхідно припинити
прийом інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту та антагоністів рецепторів
ангіотензину ІІ, а також статинів.
Слід обов’язково провести огляд очного дна і, за необхідності, лазеркоагуляцію сітківки. На
етапі прегравідарної підготовки також визначають наявність і стадію діабетичної нефропатії. Для
цього проводять дослідження мікроальбумінурії, концентрації креатиніну в крові та розраховують
швидкість клубочкової фільтрації. У разі зниження останньої менше 60 мл/хв./1,73 м
2
,
рекомендують консультацію нефролога.
Якщо вагітність у хворої на передгестаційний діабет настала, вона має
якомога раніше
звернутися до акушера-гінеколога
. Ще у 80-х роках у багатоцентровому дослідженні DIEP
(Diabetes in Early Pregnancy) було доведено, що частота вроджених вад розвитку майже удвічі
вища в тих, кого пізніше взяли під лікарське спостереження (9,0 vs 4,9 %, p=0,032). Частота
самовільного переривання вагітності також прямо залежала від глікемічного контролю у І
триместрі: було доведено, що ризик аборту зростає на 3,1 % із підвищенням рівня HbA
1с
на одне
стандартне відхилення.
Взагалі, ЦД украй несприятливо впливає на перебіг вагітності. Так, за даними Lene Ringholm
(2012), порівняно зі здоровими жінками, ризик прееклампсії у хворих на діабет, вище у 7 разів,
передчасних пологів – у 7 разів, мертвонародження – у 5 разів, вроджених вад розвитку – удвічі.
Додамо, що у 7-10 разів вище частота багатоводдя, а кесарів розтин роблять у 4-5 разів частіше.
Вагітність також несприятливо впливає на перебіг цукрового діабету. Внаслідок появи
плацентарних гормонів і підвищення концентрації інших контрінсулярних гормонів
(плацентарний лактоген, пролактин, прогестерон, кортизол, ін.), починаючи з кінця І триместру
неухильно і значно зростає потреба в інсуліні, хвороба набуває більш лабільного перебігу, до того
ж з’являється схильність до кетозу за невисокої глікемії. Глюкозурія також трапляється частіше і