Упрощенная HTML-версия
184
за нижчих рівнів глікемії. Явно прогресує діабетична нефропатія, а ретинопатія, натомість, у
більшості випадків перебігає стабільно. Значно погіршує стан хворих і прогноз закінчення
вагітності в цілому, приєднання прееклампсії.
ЦД справляє, як вже зазначалося вище, безпрецедентно частий і різноманітний
несприятливий вплив на плід. Описані діабетична ембріопатія, макросомія, діабетична
кардіоміопатія, гепатомегалія, неонатальна гіпоглікемія, функціональна незрілість багатьох
органів і систем, антенатальна загибель плода (часто непояснювана, у добре компенсованих
хворих).
Найперспективнішим і дуже ефективним шляхом поліпшення перинатальних наслідків
вагітності у хворих на ЦД є жорстке підтримання нормоглікемії. Цільові рівні глікемії під час
вагітності: натще 3,5-5,5 ммоль/л, через 1 год. після їжі ≤7,8 ммоль/л. Якщо досягти стійкої
компенсації вуглеводного метаболізму багаторазовими ін’єкціями інсуліну не вдається,
рекомендують постійне підшкірне введення інсулінових аналогів ультракороткої дії – помпова
інсулінотерапія. Хоча HbA
1с
не рекомендований для рутинного контролю компенсації у ІІ і ІІІ
триместрах, бажано, аби його рівень наприкінці вагітності складав близько 5,6 %.
У таблиці наведено орієнтовну схему антенатального догляду за вагітною з передгестаційним
діабетом.
Особливу увагу у хворих на ЦД слід приділити моніторингу росту та стану плода. Починаючи від
28 тижня вагітності, УЗ-фетометрію та контроль об’єму амніотичної рідини слід проводити кожні 4
тижні. Вагітні, у яких виявлено затримку росту плода (це, як правило, хворі з діабетичною
нефропатією або макроангіопатіями), потребують індивідуального підходу.
Зважаючи на те, що ЦД гальмує дозрівання сурфрактантної системи легенів плода, а
передчасні пологи у таких хворих бувають частіше, для них часто застосовують профілактику
респіраторного дистрес-синдрому глюкокортикоїдами. ЦД такий сам по собі не є
протипоказанням до введення бетаметазону або дексаметазону, хоча останні призводять до
істотної гіперглікемії та гіпертензії. Слід ретельно відслідковувати явища декомпенсації та
своєчасно збільшувати дозу інсуліну, а також антигіпертензивних засобів. З метою токолізу β-
міметики хворим на діабет не рекомендуються.
Для вагітних з нормальним розвитком дитини після повних 37 тижнів рекомендується індукція
пологів або, за спеціальними показаннями, кесарів розтин. Що більше після 37,5 тижнів
пролонгується вагітність, то більше ризик погіршення стану плода, іноді аж до антенатальної
загибелі. В усіх випадках питання щодо терміну та способу розродження має вирішувати
мультидисциплінарний пренатальний консиліум. Щодо стаціонару, де має народжувати хвора на
передгестаційний діабет, то це має бути акушерський стаціонар ІІІ рівня акредитації
(Регіональний перинатальний центр), де щороку ведеться не менше 25-35 таких пологів.