Упрощенная HTML-версия
18
Техніки консультування
До основних технік консультування належать:
Запитання.
Підбадьорення та заспокоєння.
Відображення змісту проблеми: перефразування й узагальнення.
Відображення почуттів.
Паузи мовчання.
Надання інформації.
Інтерпретація.
Конфронтація.
Почуття консультанта і самовідкриття.
Структурування консультування.
Завершення консультування.
Запитання
Запитання бувають закриті та відкриті.
Закриті запитання
застосовуються для одержання конкретної інформації, допускають
односкладову відповідь, підтвердження або заперечення („так", „ні"). Наприклад: „Чи знаєте Ви
способи запобігання ІПСШ або вагітності?"
Відкриті запитання
існують не стільки для отримання інформації про життя пацієнтів, скільки
дозволяють обговорювати почуття. Відкриті запитання розширюють і поглиблюють контакт,
закриті запитання обмежують його.
Відкриті запитання дають можливість ділитися своїми проблемами з консультантом. Вони
передають пацієнту відповідальність за бесіду і спонукають його досліджувати свої переконання,
почуття, думки, цінності, поведінку, тобто свій внутрішній світ.
Виділяють основні моменти консультування з використанням відкритих запитань:
1) Початок консультативної зустрічі („З чого сьогодні Ви б хотіли розпочати?", „Що відбулося за
той тиждень, відколи ми не бачилися?")
2) Спонукання пацієнта продовжувати або доповнювати сказане („Що ще Ви хотіли б сказати
про це?", „Чи можете додати що-небудь до того, що сказали?").
3) Спонукання пацієнта проілюструвати свої проблеми прикладами, щоб консультант міг
краще їх розуміти („Чи зможете Ви розповісти про якусь конкретну ситуацію?").
4) Зосередження уваги пацієнта на почуттях („Що Ви відчуваєте, коли розповідаєте мені про
себе?", „Що Ви відчували тоді, коли все це відбулося з Вами?")
Хоча формування запитань є важливою технікою консультування, варто уникати надмірного
опитування. Будь-яке запитання має бути обґрунтоване - ставлячи його, треба знати з якою
метою воно ставиться. Це дуже складна проблема для консультанта-початківця, який нерідко
занадто переймається тим, про що ще запитати пацієнта і забуває, що насамперед пацієнта
треба слухати.
Якщо опитування перетворити в основну техніку консультування, то і
консультування може перетворитися в допит.
У такій ситуації пацієнт залишить кабінет консультанта з відчуттям, що його не стільки
зрозуміли і надали емоційну підтримку в консультативному контакті, скільки допитували.
Ставлячи запитання пацієнтам, необхідно пам'ятати про деякі правила:
Запитання „Хто, що?" частіше за все орієнтовані на факти, тобто запитання такого типу
збільшують можливість фактологічних відповідей.
Запитання „Як?" у більшій мірі орієнтовані на людину, її поведінку, внутрішній світ.
Запитання „Чому?" нерідко провокують захисні реакції пацієнтів, тому їх варто уникати в
консультуванні. Поставивши запитання такого типу, частіше всього можна почути відповіді,
засновані на раціоналізації та інтелектуалізації, оскільки не завжди легко пояснити дійсні
причини своєї поведінки (а на них насамперед і бувають спрямовані запитання „чому?"),
яка обумовлена багатьма досить суперечливими чинниками. Необхідно уникати постанови