Упрощенная HTML-версия
РОЗДІЛ 8. ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ З ПАТОЛОГІЧНИМИ СТАНАМИ
193
Отримані результати дали змогу авторам зробити висновок, що піхвова ехоцервікометрія при
вагітності двійнею у терміні 20-24 тижні є гарним провісником спонтанних передчасних пологів у
безсимптомних жінок [B].
Піхвова ехоцервікометрія та плодовий фібронектин
Дослідження, в яких вивчали зв'язок між ультразвуковою оцінкою довжини шийки матки та
наявністю плодового фібронектину, продемонстрували, що обидві ознаки незалежно пов'язані зі
збільшеним ризиком передчасних пологів [C]. [57-60] Пряме порівняння результатів цих проб-
тестів може бути складним, оскільки чутливість та специфічність будуть змінюватись залежно від
застосованого граничного значення довжини шийки матки або концентрації плодового
фібронектину. Поєднання обох проб (послідовно або разом) теоретично може бути
ефективнішим, ніж використання лише одного, але, отримані результати досліджень є
суперечливими.
Клінічна значущість піхвової ехоцервікометрії
Визначення високого ризику передчасних пологів шляхом піхвової ехоцервікометрії дає
підстави для своєчасного напралення вагітної у лікувальну установу ІІІ рівня надання
перинатальної допомоги та своєчасного проведення курсу профілактики РДС кортикостероїдами.
Саме ці технології мають доведену ефективність у покращенні перинатальних наслідків та
зниженні неонатальної захворюваності та смертності.
Крім того, у пацієнток з
одноплідною вагітністю
визначення високого ризику передчасних
пологів шляхом трансвагінальної цервікометрії дає можливість використати заходи, які дійсно
можуть відтермінувати пологи.
Піхвове введення прогестерону у безсимптомних вагітних з вкороченою шийкою матки
До мета-аналізу увійшли п’ять рандомізованих контрольованих досліджень високої якості з
загальною кількістю жінок 775 (723 (93,3%) з одноплодовою вагітністю та 52 (6,7%) з двійнею) та
новонароджених 825 (723 (87,4%) від одноплодової вагітності та 104 (12,6%) від двійні) [61].
Використання вагінального прогестерону при одноплідній вагітності супроводжується
достовірним зниженням ризику передчасних пологів в терміні <33 тижнів на 42% (відносний
ризик, ВР 0,58; 95%, ДІ 0,42–0,80) (Рис 1), в терміні <35 тижнів на 31% (ВР 0,69; 95% ДІ, 0,55–
0,88), та в терміні <28 тижнів на 50% (ВР 0,50; 95% ДІ, 0,30–0,81).
Крім того, у дітей, матері яких отримуали прогестерон піхвово, був достовірно нижчий ризик
РДС на 52% (ВР 0,48; 95% ДІ, 0,30–0,76); знижувався комплексний показник захворюваності та
смертності (ВР 0,57; 95% ДІ, 0,40–0,81); зменшувалась частота народження дітей з масою тіла <
1500 г на 45 % (ВР 0,55; 95% ДІ, 0,38–0,80); ризик госпіталізації у ВРІТ на 25% (ВР 0,75; 95% ДІ,
0,59–0,94), а також зменшувалась потреба у механічної вентиляції новонароджених на 44% (ВР
0,66; 95% ДІ, 0,44–0,98).
Між групою жінок, які отримували прогестерон, та групою плацебо не було різниці в частоті
виникнення побічних ефектів та вроджених аномалій розвитку плода. Наведені дані стосуються
одноплідної вагітності.
Що стосується вагітності двійнею, то призначення прогестерону не супроводжувалось
достовірним зниженням частоти передчасних пологів в терміні < 33 тижнів (ВР, 0,70; 95% ДІ,
0,34 –1,44), але достовірно зменшувався показник неонатальної захворюваності та смертності
(ВР, 0,52; 95% ДІ, 0,29–0,93). Наразі жодне рандомізоване контрольоване дослідження не
продемонструвало ефективності вагінального прогестерону у зниженні передчасних пологів при
багатоплідної вагітності.