Упрощенная HTML-версия
РОЗДІЛ 10. ІНТЕГРАЦІЯ ПРОФІЛАКТИКИ ПЕРЕДАЧІ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ ВІД МАТЕРІ ДО ДИТИНИ В
ЕФЕКТИВНИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ДОГЛЯД
209
Фактори, що впливають на передачу ВІЛ від матері до дитини
Вірусологічні фактори
Вірусне навантаження – найважливіший фактор ризику інфікування плода чи дитини ВІЛ; так,
у період гострої ВІЛ-інфекції та у IV клінічній стадії ВІЛ-інфекції у матері під час вагітності, пологів і
годування грудьми, коли рівень вірусного навантаження найвищий, ризик передачі ВІЛ дитині
значно підвищується. Доведено, що прогресуюча стадія ВІЛ-інфекції з високим вірусним
навантаженням більше 10 000 копій/мл під час вагітності та пологів є фактором ризику
інфікування плода вірусом. Проте слід зазначити, що й при вірусному навантаженні, що не
визначається (тобто нижче, ніж бар’єр чутливості тест-системи при кількісному дослідженні РНК
ВІЛ у плазмі крові), трансмісія ВІЛ дитині може відбутися, що, ймовірно, зумовлено іншими
факторами, які впливають на передачу ВІЛ дитині. Наприклад, такими факторами ризику
передачі ВІЛ під час пологів може слугувати вірусне навантаження у цервікально-піхвовому
секреті, а при грудному вигодовуванні – у грудному молоці.
Визначення вірусного навантаження матері як ключового фактора ризику трансмісії ВІЛ
дитині слугує підставою для застосування АРВ-препаратів для запобігання інфікуванню дітей ВІЛ.
Доведено, що відсутність високоактивної антиретровірусної терапії (ВААРТ) або АРВ-профілактики
у жінки під час вагітності, пологів та у новонароджених є важливішим фактором ризику
перинатального інфікування дитини ВІЛ.
На передачу ВІЛ негативно впливає наявність у ВІЛ-інфікованої жінки кількох різних штамів
вірусу, що, ймовірно, є результатом повторного інфікування вагітної при незахищених статевих
контактах або вживанні ін’єкційних наркотиків.
Імунологічні фактори.
Ризик передачі ВІЛ плоду зворотно пропорційний ступеню імуносупресії
матері, тобто трансмісія ВІЛ дитині збільшується зі зниженням у матері рівню CD4
+
-лімфоцитів у
крові; наприклад, при рівні CD4
+
-лімфоцитів більше 600 в 1 мкл крові ризик передачі ВІЛ
дорівнює 15 %, а при рівні CD4
+
-лімфоцитів менше 200 в 1 мкл крові – 43 %. Ризик передачі ВІЛ
дитині збільшується, якщо у матері змінюється співвідношення СD4
+
/CD8
+
-лімфоцитів (менше
1:1,5 при нормі 2:1).
Соціально-біологічні фактори
–
низький соціальний рівень жінки, неповноцінність її
харчування, дефіцит вітаміну А, незадовільні умови проживання, шкідливі звички під час
вагітності (прийом наркотичних речовин, тютюнопаління, вживання алкоголю) значно збільшують
ризик передачі ВІЛ дитині. Якщо вміст вітаміну А в крові ВІЛ-інфікованої вагітної нижче 1,4
ммоль/л, ризик трансмісії ВІЛ збільшується у 4,4 рази. Тютюнопаління порушує функцію плаценти
і збільшує ризик перинатальної передачі ВІЛ утричі. Вживання ін’єкційних наркотиків під час
вагітності в 2,5 рази підвищує ризик трансмісії ВІЛ дитині. Цей факт пояснюють різними
механізмами: порушенням функції плаценти, повторним інфікуванням ВІЛ при вживанні
наркотиків, контамінованих іншими штамами ВІЛ, недостатнім включенням цих жінок у
програми профілактики, підвищенням частоти передчасних пологів. Ризик перинатальної
трансмісії ВІЛ зворотно пропорційний рівню освіти матері. Так, ризик передачі ВІЛ дитині серед
матерів з вищою освітою у 2,4 разу нижчий, ніж у жінок з незавершеною середньою освітою.
Незахищені статеві контакти та декілька статевих партнерів під час вагітності підвищують
ризик передачі ВІЛ дитині. Якщо вагітна жінка мала більше 80 випадків незахищених статевих
контактів рівень трансмісії ВІЛ сягає 30 %, за відсутності ризикової сексуальної поведінки – 9,1
%. При підвищенні сексуальної активності та відсутності захисту збільшується концентрація та
різноманіття штамів ВІЛ у жінки, підвищується ризик виникнення ІПСШ і частіше діагностуються
інфекційні процеси у піхві та хоріоамніоніт.
Відсутність антенатального нагляду або незадовільне антенатальне ведення
, що пов’язане з
пізнім зверненням ВІЛ-інфікованої вагітної до лікувально-профілактичного закладу, пізнє
виявлення ВІЛ-інфекції у вагітної, низький рівень медичної допомоги підвищують ризик
перинатальної передачі ВІЛ.
Супутні захворювання ВІЛ-інфікованої вагітної,
збудники яких належать до групи
TORCH-
інфекцій, інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), або інфекцій, що передаються
через кров, збільшують ймовірність інфікування плоду ВІЛ. Гельмінтоз і малярія у ВІЛ-інфікованих
жінок також підвищують ризик перинатальної трансмісії ВІЛ, ймовірно, за рахунок активації
запальних процесів в урогенітальній сфері та плаценті. Лікування усіх цих захворювань знижує