Упрощенная HTML-версия
РОЗДІЛ 12. ПІСЛЯПОЛОГОВИЙ ДОГЛЯД
245
враховувати інші обставини. Міра виснаження жінки і її дратівливість можуть бути нормою в той
час, коли дитині два тижні від народження і її потрібно часто годувати, але не тоді, коли дитині
чотири місяці і вона міцно спить протягом всієї ночі. Міра здатності жінки справлятися з цим
також може свідчити про наявність патологічного стану. Втрата енергії та зниження концентрації
часто є результатом недосипання. Проте, якщо у жінки в післяпологовий період спостерігається
відсутність сил або наявність труднощів з концентрацією, коли жінка часто втрачає хід думок або
докладає чималих зусиль, щоб прийняти рішення, - це виходить за межі норми.
Існують докази того, що чинники виникнення післяродової депресії не відрізняються від
чинників виникнення депресії, яка не належить до післяпологового періоду. Серед них:
батьківська модель виховання, незапланована вагітність, безробіття, відмова від грудного
вигодовування, стрес, пережитий батьками до пологів, антенатальна дисфункція щитовидної
залози, спосіб подолання труднощів, безпліддя, депресія у батька, емоційна нестійкість і
меланхолія під час вагітності, низька якість соціальної підтримки, наявність двох або більше дітей.
Не дивлячись на відсутність методів скринінгу, спеціально розроблених для виявлення жінок,
схильних до високого ризику післяпологового психозу, є достатні докази того, що чинники легко
виявляються і високою мірою прогнозовані. Хоча багато жінок впадають в депресію відразу
після пологів, деякі з них впадають в смуток лише через декілька тижнів або місяців опісля після
цього. Депресія, що виникає протягом шести місяців після народження дитини, може бути
післяпологовою депресією.
Клінічно, як правило, виявляються вегетативні симптоми, такі як: втрата лібідо, втрата апетиту,
порушення сну. Також спостерігаються психосоматичні симптоми, наприклад: головні болі,
астматичні симптоми, болі в попереку, вагінальні виділення та болі в животі. До психологічних
симптомів (які найважче розпізнати) можуть входити ідеї фікс, страх за дитину або за себе, думки
про самогубство або деперсоналізація. Найсильнішою реакцією може бути явна відраза до
дитини.
Медичним працівникам необхідно якомога раніше діагностувати післяпологову депресію, щоб
розпочати надання індивідуальної допомоги та лікування жінки. Післярпологова депресія, яку не
лікувати, може затягнутися і мати згубну дію на стосунки між матір'ю та дитиною, а також на
когнітивний і емоційний розвиток дитини. Проте часто відзначається позитивна реакція як на
фармакологічне, так і на психосоціальне втручання.
Гормональна терапія є предметом численних дебатів, при цьому кількість достовірних доказів
вельми обмежена. Немає можливості виявити докази ефективності природного прогестерону або
синтетичних прогестогенов при лікуванні післяпологової депресії. Результати подвійного сліпого
рандомізованого контрольованого дослідження показують, що введення трансдермального
естрогену (з циклічним прогестогеном) є ефективнішим, ніж плацебо, при лікуванні
післяпологової депресії середньої і тяжкої форми. Проте його вживання може бути обмежене,
зважаючи на побоювання щодо побічних ефектів, особливо, розвитку гіперплазії, ендометрії та
тромбозу.
Антидепресанти. Рандомізовані контрольовані дослідження вживання антидепресантної
терапії при післяпологовій депресії продемонстрували сприятливий ефект від вживання
флуоксетіна в поєднанні, як мінімум, з одним сеансом модифікованої когнітивної поведінкової
терапії (КПТ) у жінок в післяпологовій депресії легкої форми, застосування селективних інгібіторів
зворотного захвату серотоніна (СІЗЗС), трициклічних антидепресантів (ТЦА). Результати
невеликого дослідження серії випадків свідчать про те, що СІЗЗС не менш ефективні для
пацієнток з післяпологовою депресією, ніж в інших групах пацієнтів.
Не виявлено жодних даних про вживання електрошокової терапії (ЕШТ) при післяпологовій
депресії. Є переконливі докази, що підтверджують роль вправ у зниженні рівня депресії серед
населення в цілому, проте щодо післяпологової депресії роль фізичних вправ недостатньо
вивчена. Є обмежена кількість відомостей про ефективність специфічного лікування
післяпологового психозу. Оскільки післяпологовий психоз має, по суті, афектний характер, ті
методи лікування, що зазвичай використовуються для лікування афектних психозів, мірі рівною
мірою підходять і для лікування післяпологового психозу.
Підтвердження ролі психосоціальної допомоги при лікуванні післяпологової депресії
ґрунтується, головним чином, на результатах проведення «розмовних» видів терапії, а саме
консультування, психотерапії та прийомів, заснованих на цих методиках.