Упрощенная HTML-версия
40
Наприкінці вагітності відбувається різке зниження фібринолітичної активності плазми за
рахунок підвищення в плазмі основного фактору фібринолізу – плазміногена.
Наприкінці III триместру вагітності в сироватці крові підвищується концентрація дериватів
фібриногену – продуктів деградації фібрину та фібриногену, розчинних комплексів мономерів
фібрину, що вказує на інтенсифікацію процесів внутрішньосудинного згортання крові.
Зміни в ланках інгібіторів згортання та фібринолізу відображають всі процеси, які
відбуваються в інших ланках системи гемостазу. До основних інгібіторів належать антитромбін III,
С1-інактиватор, а-антиплазмін, а-антитрипсін, протеїн С. Всі інгібітори є білками, які мають
здатність пригнічувати два або більше факторів згортання фібринолізу та систему комплементу.
Найбільшу активність має антитромбін III. При прогресуванні вагітності відбувається поступове
зниження активності антитромбіну III. Активність антитромбіну ІІІ у вагітних 80-120%.
Показники факторів V і ХІІ, а також час кровотечі не зазнають змін протягом нормальної
вагітності. Кількість тромбоцитів може дещо знижуватись. Нормальне значення тромбоцитів у
вагітних 140-400 х10
9/
/л.
4. Зміни в системі органів дихання
Гіперемія слизових оболонок вагітної є причиною збільшення носової секреції, що може
призводити до утрудненого носового дихання, носових кровотеч, риніту, подібного до алергічного.
Збільшена матка може зміщувати діафрагму в середньому на 4 см, що зменшує загальну
місткість легень на 4-5%. Змінюється характер дихання, зростає вентиляція легень, що необхідно
для забезпечення киснем і виведенням надмірної кількості вуглекислоти. Гіпервентиляція вагітної
є наслідком дії прогестерону на респіраторний центр і дає змогу обмінювати вуглекислоту
ефективнішим шляхом. Частота дихальних рухів не збільшується, а залишається нормальною –
14-15 за хвилину. Дихальний об’єм легень зростає на 35-50%, альвеолярна вентиляція – на 65%.
Функціональна місткість, залишковий, резервний об’єми видиху зменшуються на 20%. Об’єм
видиху є максимальним на 22-24 тижні і зростає на 5-10%. Хвилинний об’єм дихання
підвищується на 26%, хвилинна вентиляція легень – на 50%, споживання кисню – на 15-20%.
Таким чином, частота дихальних рухів не збільшується, а залишається нормальною – 14-15 за
хвилину, але загальний об’єм повітря, який проходить через легені, підвищується, що полегшує
виведення продуктів газообміну плода.
5. Зміни в системі травлення
Особливе місце в підтриманні нормального перебігу вагітності займає функція системи
травлення, оскільки при злагодженій роботі всіх органів шлунково-кишкового тракту вагітна жінка
і плід будуть отримувати всі необхідні поживні речовини. Але під час вагітності, як правило,
відбуваються відхилення у діяльності системи травлення, що може порушувати процеси
засвоєння та обміну харчових речовин. Під впливом підвищеного рівня ХГЛ та прогестерону у
ранні терміни вагітності (з 4-8 –го до 14-16 тижня) можуть виникати нудота, блювання, зміна
відчуття смаку та нюху, підвищене слиновиділення. Блювання може призводити до дегідратації та
втрати електролітів. Зневоднення призводить до зниження функції нирок, знижується швидкість
клубочкової фільтрації, зменшується добовий діурез. У плазмі крові збільшується концентрація
калію та натрію, оскільки зменшується об’єм позаклітинної рідини. У результаті голодування
розвивається гіпопротеїнемія.
Виснаження резервів внутрішньоклітинної та позаклітинної рідини призводить до розвитку
гіпоксії тканин та органів, може підвищуватись концентрація сечовини, збільшується гематокрит
(дегідратація) у невідповідності з кількістю еритроцитів і гемоглобіну. Як результат цих процесів
розвивається метаболічний ацидоз у сполученні з гіпокаліємією.
Часте вживання їжі маленькими порціями допомагає позбутись цих явищ. У випадку
надмірного блювання необхідна госпіталізація, оскільки ці симптоми супроводжуються втратою
рідини, ацидозом, дисбалансом електролітів. Для зменшення нудоти та блювання
рекомендується імбир (250 мг х 4 рази на добу), антигістамінні препарати.
У зв’язку зі зростанням впливу прогестерону та поступовим зміщенням шлунку (догори та
дозаду) збільшеною маткою, його евакуаторна здатність знижується, що призводить до більш
тривалого випорожнення травного каналу.