Упрощенная HTML-версия
РОЗДІЛ 4. ЗМІНИ В ОРГАНІЗМІ ЖІНКИ. ДИСКОМФОРТНІ ВІДЧУТТЯ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ
41
Знижується кислотність шлункового соку (соляної кислоти та пепсину), особливо наприкінці
вагітності. Це може пояснюватись підвищеним слиновиділенням та блюванням. Окрім того, у
крові вагітних знижується вміст калію, що призводить до зменшення продукції гастрину та соляної
кислоти слизовою оболонкою шлунка.
Надмірне слиновиділення у вагітних пов’язане зі зростанням вироблення слини, реакція якої
стає більш кислою, і утрудненням її ковтання у зв’язку з нудотою. Окрім того, це також може
свідчити про наявність інфекції у ротовій порожнині. Рекомендується проконсультуватись у
стоматолога та припинити тютюнопаління.
Печія у вагітних зумовлена зниженням тонусу сфінктера стравоходу та шлунковим рефлюксом
та спостерігається у 30-50% вагітних: у І триместрі – 22%, у ІІ – 39%, у ІІІ – 72%. Вагітним
надаються рекомендації щодо зменшення симптомів печії: їсти невеликими порціями, уникати
жирної їжі, шоколаду, кави, газованих напоїв. Частіше вживати молочні продукти.
Протягом вагітності (особливо у другій половині) відбуваються зміни у розташуванні органів
черевної порожнини. Вони механічно стискаються, що може частково порушувати кровообіг у
судинах малого тазу, а також насичення крові киснем. Це призводить до порушення функції
кишківника, знижується перистальтика, що призводить до закрепів, загострення геморою,
розвитку набряку тканин прямої кишки. Близько 35-40% вагітних скаржаться на появу закрепів.
Основна причина – це послаблююча дія прогестерону на гладку мускулатуру кишківника. Серед
інших причин закрепів деяке значення має зниження фізичної активності жінки, режим
харчування, недостатнє вживання харчової клітковини, вживання добавок заліза та тиск матки
на кишківник. При закрепах посилюються процеси бродіння, що супроводжується інтоксикацією
організму. У разі виникнення закрепів вагітним рекомендують вживати не менше 8 склянок
води та іншої рідини, продукти, що містять харчову клітковину, зелені овочі, каші із злаків.
В останні 3 місяці печінка стає більш повнокровною, збільшується в об’ємі. У тканинах
печінки підвищується накопичення глікогену та ліпідів, посилюється утворення білка (у тому числі
продукція розчинних мономерів фібрину), що сприяє підвищенню гемостатичного потенціалу
крові. Антитоксична функція печінки дещо зменшується в умовах фізіологічної вагітності та різко
знижується при її супутніх захворюваннях. Зниження функції печінки супроводжується зниженням
метаболізму статевих гормонів (естрогенів та прогестерону), що призводить до появи судинних
зірочок та еритем на шкірі. Жовчний міхур може розширюватись, що збільшує ризик холестазу та
каменеутворення. Може зростати рівень холестерину, прямого білірубіну та лужної фосфатази.
У зв’язку зі збільшенням матки апендикс зміщується праворуч та догори.
6. Зміни в сечовидільній системі
Під час вагітності сечовидільна система функціонує з підвищеним навантаженням, нирки
виводять з організму продукти обміну матері та плода. Під впливом прогестерону, починаючи з
кінця І - початку ІІ триместру, відбувається розширення ниркових мисок (до 1 см), що
нормалізується після пологів. Ці зміни значною мірою виявляються з правого боку, що пов’язано
з більшим тиском на правий сечовід і судинне сплетіння правого яєчника, а також зі збільшеною
маткою, яка перебуває у положенні декстроротації. Міхурно-сечовідний рефлюкс підвищує
схильність вагітних до висхідної інфекції сечових шляхів, особливо за наявності бактеріурії.
Починаючи з І триместру вагітності швидкість ниркового кровообігу зростає на 75%,
посилюється гломерулярна фільтрація на 50%, що призводить до збільшення виділення сечі.
Кліренс креатиніну зростає з ІІ триместру до 45% та нормалізується перед пологами. Рівень
сечової кислоти і сечовини зменшується. За добу фільтрується додатково до 100 л рідини, у той
же час виділення сечі може дещо знижуватись. Тенденція до втрати натрію відповідно до
зростання гломерулярної фільтрації, дії прогестерону частково компенсується збільшенням
тубулярної реабсорбції, зростанням рівня альдостерону, дезоксикортикостерону та естрогенів.
Активність реніну зростає у 10 разів, ангіотензину і ангіотензиногену – в 5 разів порівняно з
невагітними. Здорові вагітні жінки відносно резистентні до гіпертензивного ефекту зростаючої
активності комплексу ренін-ангіотензин-альдостерон.
Із зростанням швидкості гломерулярної фільтрації у вагітних значно підвищується екскреція
глюкози, що може призвести до виникнення глюкозурії. Втрата білка з сечею у нормі не
збільшується, але у 20% вагітних можливе виникнення ортостатичної протеїнурії, яка має