Упрощенная HTML-версия
42
тимчасовий характер. У вагітних в нормі у добовій порції сечі кількість білка не має
перевищувати 0,03г/л. Екскреція фолатів і ціанкобаламіну збільшується.
Якщо нирки не справляються з підвищеним навантаженням, у вагітної може затримуватись
рідина в організмі та можуть виникати набряки.
7. Психоемоційні зміни
Відомо, що вагітність пов’язана не тільки з фізіологічними, але й психологічними, емоційними
змінами в організмі кожної жінки. Зростаючий потік імпульсації до центральної нервової системи
(ЦНС), починаючи з моменту запліднення, спричиняє появі в ній осередку підвищеного
збудження – гестаційної домінанти. Протягом перших 3-4 місяців вагітності збудливість кори
головного мозку знижується, потім поступово підвищується і знову зменшується наприкінці
вагітності. Збудливість низхідних відділів ЦНС і рефлекторного апарату матки знижена, що
забезпечує її розслаблення і фізіологічний перебіг вагітності. Перед пологами збудливість
спинного мозку та сітчастого утвору (ретикулярної формації) зростає, створюються сприятливі
умови для настання пологової діяльності. Зміни тонусу автономної нервової системи (підвищення
тонусу n. vagus) призводять до відчуття вагітною сонливості, підвищеної дратівливості, інколи
запаморочення. Можливі парестезії, короткочасні порушення слуху та зору.
8. Зміни в імунній системі
Імунна система вагітної перебуває у стані фізіологічної супресії, що зумовлено впливом
підвищеного вмісту гормонів і специфічних білків вагітності – кортизолу, естрогенів,
прогестерону, ХГЛ, ά-фетопротеїну, трофобластичного β2 глікопротеїну, ά2 – макроглобуліну тощо.
Зниження активності імунних реакцій вагітної на фоні незрілості імунної системи плода за
наявності імунологічного бар’єру (плацента, оболонки, амніотична рідина) перешкоджає
відторгненню генетично чужорідного плода. Материнська імунна система в нормі залишається
інтактною за кількістю лейкоцитів, Т і В – лімфоцитів, рівнем імуноглобулінів. Через плаценту
потрапляє лише IgG з низькою молекулярною масою. Плід починає продукцію лімфоцитів з 6
тижня вагітності, а з 12 тижня в його крові вже визначаються IgA, IgM, IgG, IgD, рівень яких
прогресивно зростає протягом періоду вагітності.
9. Метаболічні зміни
Кислотно-лужний стан
. Для нормального перебігу фізіологічних процесів в організмі вагітної
необхідним є підтримання кислотно-лужного стану на певному рівні, що забезпечується
наявністю буферних систем, вентиляційною функцією легень і видільною функцією нирок. Зі
збільшенням терміну вагітності виявляється тенденція до дихального алкалозу за рахунок
гіпервентиляції.
Більш лужна реакція артеріальної крові матері порівняно з кров’ю плода сприяє виведенню
іонів натрію і збільшенням секреції іонів гідрокарбонату, що підтримує сталість pH крові вагітних.
Основний обмін.
Обмін речовин протягом вагітності зазнає істотних змін. Збільшується
активність фосфатаз, гістаміназ, зменшується активність холінестерази. Зростає основний обмін,
підвищується споживання кисню, знижується напруження кисню в артеріальній крові. Вагітна
важче переносить гіпоксію у зв’язку зі збільшенням потреби в кисні для плода. Підвищене
споживання кисню компенсується за рахунок збільшення частоти дихання, вентиляції легень,
прохідності бронхів. Спорідненість до кисню у плода більша, ніж у матері, внаслідок чого кров
плода віддає кисень тканинам з меншою інтенсивністю.
Білковий обмін
підвищується та характеризується накопиченням азоту (позитивний азотистий
баланс) для потреб плода, плаценти, лактації. Протягом вагітності прогресивно знижується рівень
білка сироватки крові переважно за рахунок альбумінової фракції та амінокислот, утворюються
специфічні білки вагітності - ά-фетопротеїн, трофобластичний β – глікопротеїн.
Вуглеводний обмін.
Вагітність – це потенційно діабетогенний стан.
Підшлункова залоза
завдяки дії контрінсулінових гормонів фетоплацентарного комплексу зазнає гіперфункції, що
може призводити до порушень вуглеводного обміну. Вагітність характеризується гіперглікемією,
гіперінсулінемією, гіпертригліцеридемією, зменшенням чутливості до інсуліну. Перехід глюкози
від матері до плода здійснюється шляхом полегшеної дифузії, через що рівень глюкози в крові