Упрощенная HTML-версия
РОЗДІЛ 7. ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ З ОКРЕМИМИ СТАНАМИ
91
Деякі специфічні ускладнення багатоплідної вагітності
1. Синдром фето-фетальної трансфузії
СФФТ – це скидання крові від одного плода (донора) до іншого (реципієнта) внаслідок
незбалансованості плацентарно-плодового та внутрішньоплацентарного кровообігу за наявності у
плаценті великих артеріо-венозних анастомозів між судинними руслами обох плодів.
25
Частота СФФТ становить приблизно 5%-25% монохоріальних двієнь.
На частоту виявлення СФФТ суттєво впливає адекватність діагностики – навченість
спеціалістів УЗД, критерії, що використовуються для встановлення діагнозу, тощо.
СФФТ спостерігається виключно при МХД
17,25
Плід-донор
– один з плодів при СФФТ, від якого кров перетікає у судинне русло другого
плода (реципієнта), при цьому у «донора» виникають гіповолемія, анемія, олігурія,
маловоддя, затримка росту.
Плід-реципієнт
- один з плодів при СФФТ, до судинного русла якого кров перетікає від
другого плода (донора), при цьому у реципієнта виникають гіперволемія, поліцитемія,
поліурія, багатоводдя, серцева недостатність, набряки.
При МХД анастомози між системами кровообігу обох плодів є завжди, але за наявності
множинних судинних комунікацій всередині спільної плаценти СФФТ може й не виникнути, поки
анастомозування збалансоване.
Для вагітності, перебіг якої ускладнений СФФТ, характерною є менша кількість анастомозів,
що, з великою вірогідністю, можуть бути поодинокими, або бути артеріо-венозного типу, у
порівнянні з неускладненою монохоріальною двійнею. Подібний тип анастомозування є
незбалансованим.
Артеріо-венозний тип анастомозів є найбільш несприятливим, оскільки за градієнтом тиску
відбувається скидання крові з однієї системи кровообігу в іншу. У свою чергу, вено-венозні та
артеріо-артерільні анастомози мають захисну дію, бо саме вони роблять анастомозування
збалансованим.
Анастомози можуть бути поверхневими та глибокими.
Глибокі артеріо-венозні анастомози формуються на рівні котіледону, до якого підходить
артерія з судинної системи одного плода і виходить вена судинної системи другого плода.
Зазвичай артерія та вена підходять до котіледону разом, супроводжуючи одна одну, але у
випадку фето-фетальнго анастомозу вена та артерія йдуть окремо одна від одної і
спрямовані у різні боки.
Поверхневі анастомози представлені, зазвичай, судинами великого діаметру, що легко
побачити на плодовій поверхні плаценти. Крім того, поверхневими є здебільшого артеріо-
артеріальні та вено-венозні анастомози, тоді як артеріо-венозні є переважно глибокими.
Клінічна картина СФФТ
У плода-«донора» розвиваються анемія та гіповолемія, затримка росту та, як наслідок цього,
відбуваєтся зниження продукції сечі нирками. Оскільки процес ковтання рідини не порушується,
об’єм амніотичної рідини поступово зменшується.
У плода-«реципієнта» виникає гіперволемія. Внаслідок того, що механізму видалення надлишку
крові немає (незбалансоване анастомозування!), плід-«реципієнт» намагається збільшити
виділення рідини наскільки можливо (поліурія), що призводить до багатоводдя.
Оскільки при цьому не відбувається втрат білка та формених елементів крові, виникає
поліцитемія та гіперосмолярність. За рахунок високого колоїдно-осмотичного тиску в крові плода-
«реципієнта», рідина з крові матері активно потрапляє в судинне русло плода, що замикає
порочне коло гіперволемія → поліурія → гіперосмолярність. Гіперволемія та поліцитемія
призводять до серцевої недостатності та набряків у плода-«реципієнта».