Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Лікування.
Вагітні, хворі на бронхіальну астму, повинні перебувати на
обліку в терапевта жіночої консультації. Необхідно усунути чинники ризику
загострення захворювання: переохолодження, побутові та харчові алергени,
професійні шкідливості. Для запобігання нападам ядухи застосовують брон-
холітичні препарати у вигляді інгаляцій і таблеток: ізадрин (1—2 вдихи з інга
лятора) або алупент (астмопент) по 0,02 г під язик. При легкому нападі ядухи
одночасно призначають гаряче питво, гірчичники або банки.
При тяжчих нападах ядухи лікування хворих з астматичним станом
обов’язково проводять у стаціонарі: внутрішньовенно вводять 10 мл 2,4 %
розчину еуфіліну, при серцевій недостатності додають корглікон, дають ки
сень, призначають антибіотики. У разі недостатнього ефекту лікування про
водять в умовах реанімаційного відділення.
Ведення вагітності та пологів.
Бронхіальна астма не є протипоказан
ням до виношування вагітності. Повторні напади ядухи, астматичні стани
і явища легенево-серцевої недостатності є показаннями до дострокового
розродження.
Пологи зазвичай проводять через природні пологові шляхи. Під час по
логів варто продовжувати бронхолітичну терапію. Тяжка дихальна і легенево-
серцева недостатність слугує показанням до кесаревого розтину.
ЗАХВОРЮВАННЯ НИРОК, СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ І ВАГІТНІСТЬ
Найчастіше виникають пієлонефрит, гломерулонефрит, сечокам’яна хво
роба. Захворювання нирок погіршують перебіг вагітності: високий ризик ви
никнення загрози переривання вагітності, прееклампсії, передчасних пологів,
синдрому затримки розвитку плода, ДВЗ-синдрому і ниркової недостатності.
Пологи перебігають з ускладненнями: аномалії пологової діяльності, крово
течі, дистрес-синдром плода.
Післяпологовий період ускладнюється гнійно-септичними процесами.
Вагітність приводить до загострення захворювань нирок. У результаті змі
ни гормонального та гуморального тла (підвищення рівня прогестерону, про-
стацикліну), стиснення сечоводів вагітною маткою знижується тонус верхніх
сечових шляхів, підвищується тиск і виникає порушення відтоку сечі. Тому
вагітність провокує загострення пієлонефриту, ниркової коліки, ускладнює
перебіг гломерулонефриту. З метою діагностики захворювань нирок у ранній
термін гестації проводять спеціальне обстеження. Важливе значення мають
дослідження середньої порції ранкової сечі, підрахунок кількості формених
елементів в осаді сечі, використання методів Нечипоренка, Зимницького. В
усіх вагітних з патологією нирок доцільно проводити посіви сечі для вияв
лення мікрофлори та визначення чутливості її до антибіотиків. При цьому
попередньо визначають ступінь бактеріурії. Про інфікування сечових шляхів
свідчить виявлення понад 100 000 бактерій в 1 мл. Для оцінки стану клубоч-
кової фільтрації та канальцевої реабсорбції використовують пробу Реберга,
визначають нирковий кровотік. У 5—10 % вагітних діагностують безсимптом-
ну бактеріурію без будь-яких ознак запалення сечових шляхів. У 40 % жінок
вона переходить у клінічно виражений пієлонефрит.
-
98
-