Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
використовують інфузійну, дезінтоксикаційну, седативну, десенсибілізуваль-
ну терапію, вітаміни. Проводять ретельне спостереження за станом плода,
обов’язкову профілактику гіпоксії і синдрому затримки розвитку плода. У
разі неефективності консервативної терапії показане оперативне лікування
(нефростомія, декапсуляція нирки, нефректомія).
Ведення вагітності та пологів.
Залежно від форми пієлонефриту виді
ляють три ступені ризику щодо виникнення ускладнень під час вагітності і
пологів:
• І ступінь — жінки з гострим пієлонефритом, що виник під час вагіт
ності;
• II ступінь — вагітні із хронічним пієлонефритом;
• III ступінь — вагітні, що страждають на пієлонефрит у поєднанні з артері
альною гіпертензією, або азотемією, або вагітні з пієлонефритом єдиної нирки.
При І та II ступенях ризику вагітність можна пролонгувати за умови
контролю за станом сечі двічі на місяць (у період між 22-м і 28-м тижнями —
щотижня) і спостереження нефрологом. При III ступені вагітність проти
показана через різке погіршення здоров’я під час вагітності з ризиком для
життя жінки. У разі виникнення показань до урологічної операції спочатку
проводять операцію, а потім вирішують питання про збереження вагітності.
Розродження у хворих на пієлонефрит здійснюють переважно через природні
пологові шляхи. У післяпологовий період захворювання загострюється на 4,
12-й і 14-й день (критичні терміни). Необхідно провести обстеження, про
філактику загострення пієлонефриту до виписування з пологового будинку,
надалі — спостереження нефролога.
Гломерулонефрит
Гломерулонефрит — інфекційно-алергійне захворювання, що супрово
джується ураженням клубочкового апарату нирок. Збудниками є, головним
чином, гемолітичний стрептокок групи А (12-го фаготипу), віруси, включа
ючи вірус гепатиту В. Серед ускладнень вагітності, що виникають при гло
мерулонефриті, — прееклампсія (під час вагітності гострий гломерулонеф
рит часто не діагностують і розцінюють як прееклампсію тяжкого ступеня),
порушення матково-плацентарного кровообігу, синдром затримки розвитку
плода, порушення системи згортання крові жінки, що спричинює передчасне
відшарування нормально розташованої плаценти.
Клінічна картина.
У вагітних частіше виявляють хронічний гломеру
лонефрит, що перебігає в декількох формах: нефротичній, гіпертензивній,
змішаній, латентній. Як правило, діагностують латентну форму, що характе
ризується появою набряків, незначною протеїнурією до 3 г на добу, еритро-
цитурією без гіпертензії (ангіпертензивна стадія), при якій перебіг вагітності,
пологів і післяпологового періоду найсприятливіший. Гіпертензивна стадія
характеризується приєднанням високого AT, гематурії, циліндрурії, змін на
очному дні. Максимальний ступінь ризику відзначається у вагітних зі зміша
ною формою, гострим гломерулонефритом і будь-якою формою захворюван
ня, що супроводжується азотемією та нирковою недостатністю.
- 100-