ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
блокаду. За відсутності ефекту від лікарської терапії виникає необхідність у
катетеризації сечовода. Ниркова коліка досить часто закінчується спонтан
ним відходженням конкрементів. У разі поєднання сечокам’яної хвороби з
пієлонефритом призначають антибактеріальну терапію з обов’язковим від
новленням пасажу сечі. За неефективності комбінованого лікування відтік
сечі формують шляхом пієло- або нефротомії, тим самим запобігають розви
тку гнійного процесу в нирці.
Ведення вагітності та пологів.
Питання про збереження вагітності варто ви
рішувати з урахуванням низки моментів: тривалості захворювання, локалізації
конкремента, функції нирок, ступеня і гостроти запального процесу. Вагітність,
як правило, розвивається нормально при однобічному нефролітіазі та задовіль
ній функції контралатеральної нирки. Білатеральний нефролітіаз часто супрово
джується нирковою недостатністю, що несприятливо позначається на організмі
вагітних, і тому збереження вагітності в таких хворих небажане. Серйозною пе
решкодою для збереження вагітності є камені єдиної нирки. За умови віднов
лення в результаті лікування функції нирки вагітність зберігають. Якщо ефект
відсутній і розвивається ниркова недостатність, показане переривання вагітності.
Туберкульоз нирок
Туберкульоз нирок у вагітних спостерігається рідко. Частіше він поєдну
ється з уролітіазом, нефроптозом, аномаліями розвитку сечових шляхів, а та
кож туберкульозом легень. Туберкульоз нирок, як правило, вторинний процес.
Таких хворих обстежують і лікують у тубдиспансерах або в спеціалізова
них пологових будинках.
Діагноз встановлюють на підставі виявлення «стерильної піурії», причи
ною якої є пригнічення мікобактеріями туберкульозу росту інших мікроорга
нізмів, а також виділенім збудника туберкульозу.
У вагітних, які не лікувалися з приводу туберкульозу нирок, вагітність і
пологи негативно позначаються на перебігу цього захворювання; перебіг по
логів загострює туберкульоз нирок.
У разі ефективного
лікування
не відзначено впливу вагітності на пере
біг туберкульозного процесу нирок, і навпаки. На сьогодні до оперативного
втручання вдаються нечасто, проводять тривале лікування хіміопрепаратами,
антибіотиками. Операцію здійснюють лише за умови розвитку незворотних
змін у самій нирці або в сечоводах чи сечовому міхурі. Під впливом лікуваль
них засобів формуються рубці на місці туберкульозних вогнищевих процесів і
можуть утворюватися деформації ниркових чашечок і мисок, рубцеві звужен
ня сечоводів, зморщування сечового міхура. Особливо небезпечне звуження
сечоводів, при якому, як вказують лікарі, відбувається бажане рубцювання в
небажаному місці. У такому разі хвора, яку вилікували від туберкульозу, може
втратити нирку через непрохідність сечоводів.
Щоб запобігти утворенню грубих рубців, слід у ранній стадії розпізнати і
пролікувати туберкульозний процес. Лікування проводять як під час вагітнос
ті, так і після пологів. Використовують такі препарати, як циклосерин, натрію
парааміносаліцилат, фтивазид, салюзид та ін.
- 102 -