Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
лія, екзантеми, ураження ЦНС і органів кровообігу, персистувальний пере
біг хвороби у новонародженого, схильність до генералізації; вроджені вади
розвитку.
Клінічні прояви внутрішньоутробних та перинатальних інфекцій.
У перед-
імплантаційний період (перші 6 днів запліднення) відзначається загибель зи
готи. У період ебріо- та плацентогенезу — з 7-го дня до 8-го тижня вагітнос
ті — загибель ембріона, вади розвитку, формування плацентарної дисфункції.
У ранній фетальний період — з 9-го до 22-го тижня — можливі порушення
функцій різних органів та систем. У пізній фетальний період (після 22 тиж.)
розвиваються фетопатії або специфічні інфекційні процеси.
Діагностика.
Досліджують вміст каналу шийки матки, піхви, сечівника,
тобто проводять бактеріоскопічне, бактеріологічне (якісне та кількісне) і ві
русологічне дослідження.
Виконують серологічні дослідження на наявність специфічних антитіл у
крові.
Для діагностики інфекцій у плода здійснюють ультрасонографію, що
дає змогу виявити синдром затримки росту плода, аномальну кількість нав
колоплідних вод, зміни структури плаценти, водянку плода (гідроцефалію),
церебральні кальцифікати, зміни в нирках, гепатомегалію, гіперехогенність
кишок.
За необхідності проводять трансабдомінальний амніоцентез з подальшою
ідентифікацією збудника в навколоплідних водах; кордоцентез — визначають
збудника або рівень специфічних антитіл у пуповинній крові.
Лікування:
здійснюють комплексне обстеження жінок до настання ва
гітності. У разі виявлення інфекції призначають лікування, але частина цих
інфекцій взагалі не піддається терапії.
Усі жінки репродуктивного віку, що планують вагітність, мають бути тес
товані на наявність антитіл до вірусу краснухи.
Серонегативним жінкам рекомендують вакцинацію з подальшою контра
цепцією протягом 3 міс. До настання вагітності доцільно також здійснити
щеплення проти гепатиту В.
Синдром набутого імунодефіциту
СНІД — одна з найактуальніших проблем кінця XX століття. За даними
М. Адлера (1991), зареєстровано понад 250 000 хворих на СНІД. Багато міль
йонів інфіковано збудником СНІДу — вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
Французький дослідник Л. Монтаньє відкрив збудник СНІДу у 1983 році.
Вірус СНІДу належить до ретровірусів, тобто вірусів, геном яких включаєть
ся в геном людини. Багато вірусоносіїв не підозрюють, що вони інфіковані.
Інкубаційний період триває 5 років і більше.
Існує думка, що 35 % вірусоносіїв можуть захворіти на СНІД. ВІЛ можна
виділити із сім’яної рідини, секрету шийки матки, плазми крові, спинномоз
кової рідини, слизу, слини вірусоносія або хворого на СНІД.
Шляхи поширення ВІЛ-інфекції:
статевий; через інфіковану донорську
кров і її компоненти, сперму, донорські органи; через голки і шприци багато-
-
114
-