Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Під час пологів обов’язково обробляють піхву після піхвового обстеження.
Місцево вводять тампони з хлоргексидином. У II триместрі вагітності
призначають піхвові таблетки міратин-комбі.
Сифіліс
При вагітності активна форма хвороби спостерігається дуже рідко, зазви
чай переважають приховані форми.
Збудником інфекції є спірохета сифілісу (бліда трепонема), яка легко
проникає через плацентарний бар’єр і заражає плід. В ембріонах у малі тер
міни вагітності не вдається виявити збудника сифілісу, який спричинює ми
мовільні аборти і передчасні пологи, мертвонародження, мацерацію плода.
За даними літератури, у хворих на сифіліс вагітність закінчується в 10—
15 % випадків мимовільними абортами, у 45—50 % — мертвонародженням, 20—
30 % — народженням живих дітей, але з ознаками вродженого сифілісу, і тільки
в 10—15 % випадків діти народжуються без клінічних проявів захворювання.
Діагностика.
На загальний стан вагітної сифіліс не впливає. Плід інфі
кується, як правило, на 5-му місяці вагітності, тому вагітна обстежується на
предмет виявлення сифілісу двічі (у першій і другій половині вагітності), а
також безпосередньо перед пологами, при цьому проводять серологічне до
слідження крові, узятої з вени. Діагноз підтверджується позитивною реакцією
Вассерманна і двома осадовими реакціями: Кана і Цитохолієва. Для розпізна
вання псевдопозитивних результатів проводять реакцію імунофлюоресценції
(РІФ) та реакцію іммобілізації трепонем. Треба пам’ятати, що в прихований
період серологічна реакція в 50 % випадків негативна (Л.І. Ерліх).
Діагностика сифілісу має бути своєчасною.
В анамнезі слід звернути увагу на мимовільні аборти в пізніх термінах,
передчасні пологи з мацерацією плода, мимовільні аборти, які не відбулися,
мертвонародження (С.М. Бекар).
Клінічні ознаки вродженого сифілісу:
1) можливий набряк усього тулуба;
2) жовтяниця шкірних покривів, анемія;
3) сифілітичні міхурці з локалізацією переважно в ділянці долонь, рота,
сідниць (лакована шкіра);
4) сифілітичний нежить (виникає наприкінці внутрішньоутробного жит
тя, супроводжується специфічним пошкодженням носових хрящів з їх де
формацією, а також гнійно-кров’янистими виділеннями з утворенням кірок і
кровотечею);
5) збільшенння та ущільнення печінки і селезінки (приблизно у 80 %
новонароджених);
6) часті остеохондрити й періостити;
7) при гістологічному дослідженні — пошкодження печінки, селезінки,
легень дифузним інфільтративним процесом, іноді — міліарними іумами;
при дослідженні плаценти — характерні зміни ворсин, розвиток грануляцій
ної тканини в стромі, специфічні запальні зміни в стінці судин, розростання
синцитію. Відмічається велика маса посліду.
- 120-