Упрощенная HTML-версия
DIUll'lO Г UllflA jrvijuv/l ivuuxv
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
2) екзантемна — тяжка загальна інтоксикація (зовнішній висип) і ура
ження внутрішніх органів (міокардит, інтерстиціальна пневмонія, гепатит,
гломерулонефрит, ентероколіт);
3) менінгоенцефалітична;
4) вісцеральна — ураження серця, печінки, легень та інших органів;
5) очна — переважно ушкодження сітківки очей;
6) стерта нетипова латентна форма.
Набутий токсоплазмоз, як правило, має хронічний перебіг і призводить
до акушерської і дитячої патології (мимовільний аборт, народження дітей з
уродженими вадами й аномаліями розвитку).
Діагностика.
Діагноз токсоплазмозу можна встановити лише при комп
лексному клініко-лабораторному обстеженні хворих. Із апаратних методів за
стосовують УЗД для виявлення порушень розвитку плода.
Внутрішньошкірна проба з токсоплазміном дає змогу визначити стан ток-
соплазмової сенсибілізації. Реакція Себіна—Фельдмана ґрунтується на тому,
що живі паразити під впливом специфічних антитіл сироватки крові хворої
людини не фарбуються розчином метиленового синього. Реакція специфічна
і відбувається при розведенні (у титрі сироватки крові) не менше ніж 1:64.
Діагностичне значення має реакція зв’язування комплементу. У разі хроніч
ного перебігу токсоплазмозу паразитів можна виявити у препаратах лімфа
тичних вузлів, м’язів та мазках-відбитках із внутрішніх органів, у плаценті,
органах мертвонароджених і померлих дітей. У гостру й підгостру стадію їх
легше визначити у мазках рідин організму (спинномозковій, пунктаті селезін
ки, навколоплідних водах тощо).
Крім того, токсоплазми можна виявити також при внутрішньочеревному
зараженні білих мишей кров’ю чи спинномозковою рідиною хворих на ток
соплазмоз.
При патологоанатомічному дослідженні виявляють вогнища некрозу,
розм’якшення в корі великого мозку та кальцифікати різної величини і фор
ми.
Стадія
вродженого токсоплазмозу
залежить від терміну вагітності. Якщо
зараження плода відбувається в останній тиждень внутрішньоутробного жит
тя, дитина народжується із захворюванням у стадії генералізації, яка характе
ризується гепатоспленомегалією, гарячкою, жовтяницею, екзантемою, пнев
монією, ураженням серця.
Якщо інфікування плода відбулося в ранні терміни вагітності, стадія гене
ралізації закінчується внутрішньоутробно. У такому разі дитина народжуєть
ся з підгострим перебігом захворювання і переважають симптоми ураження
ЦНС (менінгоенцефаліт, який проявляється судомами, паралічами, блюван
ням, неспокоєм або адинамією, може бути гідроцефалія або мікроцефалія).
Якщо гостра й підгостра стадії хвороби виникають внутрішньоутробно,
дитина народжується з хронічним токсоплазмозом, при якому визначаються
органічні ушкодження ЦНС, різні вроджені каліцтва і вади розвитку: хвороба
Дауна, хвороба Літтла, гідроцефалія, мікроцефалія, олігофренія, ідіотія, епі
лепсія, вади серця, заяча губа, вовча паща, аненцефалія, недорозвинення і
каліцтва кінцівок, спинномозкова грижа, анофтальмія та ін. Іноді плід гине.
-
123
-