Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
ніж 36 можливих генотипів системи резус. Складність цієї системи зумовлена
також великою кількістю мутацій кожного гена. Різні антигени системи ре
зус мають різну частоту поширеності і неоднакову ізоантигенну активність.
Остання найбільше виражена в антигена D (RhO).
D-антиген
міститься в еритроцитах 85 % людей європейського типу, не є
однорідним і включає низку дрібніших субодиниць — RhA, RhB, RhC, RhD,
унаслідок відмінності яких іноді розвивається гемолітична хвороба новонаро
дженого у резус-позитивних матерів.
Ізоімунізація розвивається у відповідь на плодово-материнську кровоте
чу, при якій у кров’яне русло матері потрапляє достатня кількість фетальних
еритроцитів, або у відповідь на переливання крові, що несумісна за цим анти
геном. Вірогідність ізоімунізації прямо пропорційна кількості несумісної кро
ві, яка проникла у кров’яне русло матері. Необхідною мінімальною кількістю
крові, яка здатна спричинити D-імунізацію, вважають 0,1 мл. Обстеження
вагітних на групові імунні антитіла доцільне в жінок зі звичним невиношу-
ванням, антенатальною загибеллю плода в анамнезі.
Потрапляння в кровообіг вагітної фетальних еритроцитів, які містять
успадкований від батька резус-фактор, відбувається трансплацентарно під час
вагітності та пологів; до того ж кількість їх значно збільшується при опера
тивних втручаннях (ручне відокремлювання плаценти, кесарів розтин). Сен
сибілізація жінки може також настати після штучного аборту, мимовільного
аборту, позаматкової вагітності. Ускладнення вагітності (загроза перериван
ня, прееклампсія), вірусна інфекція (герпетична, цитомегаловірусна) і екс-
трагенітальні захворювання вагітної, при яких відбувається порушення цілос
ті ворсин хоріону, зумовлюють розвиток резус-сенсибілізації.
АВО-конфлікт
розвивається за умови несумісного поєднання груп крові
вагітної і плода та за наявності у вагітної антитіл до еритроцитів груп крові
плода. Групові антитіла можуть утворюватись в організмі вагітної до вагіт
ності у відповідь на проведену гемотерапію, уведення вакцин та лікувальних
сироваток, при контакті вагітної з бактеріями, що містять антигенні фактори
А
і
В.
Найчастіше імунна несумісність проявляється за наявності у вагітної
0(1) групи крові, а у плода А(І1), рідше В(ІІІ) або AB(IV). У разі імунного
конфлікту за АВО-системою у крові вагітної з’являються а- чи [3-антитіла:
аглютиніни та гемолізини. Ізоімунізація за системою АВО може бути при
чиною гемолітичної хвороби новонародженого від субклінічної до легкої
форми, але вона рідко спричинює тяжкий еритробластоз чи загибель плода
і має значно менший ризик порівняно з Rh-несумісністю. При несумісності
за системою АВО еритроцити плода, потрапляючи в організм вагітної, швид
ко руйнуються, тому антитіла не встигають синтезуватися. АВО-несумісність
пом’якшує перебіг вагітності при Rh-конфлікті. Якщо вагітна і плід мають
однакові чи сумісні за системою АВО групи крові, то Rh-конфлікт виникає
частіше.
Патогенез.
Трансплацентарний перехід антитіл, що утворилися, у кро
вообіг плода призводить до гемолізу його еритроцитів, що надалі зумовлює
розвиток у нього анемії, компенсаторної гіперплазії кровотворної тканини.
-
136
-