Упрощенная HTML-версия
НЕВИНОШУВАННЯ ТА ПЕРЕНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ
3) призначення фолієвої кислоти 400 мкг на день за 3 міс. до зачаття
зменшує частоту вад невральної трубки на 2/3;
4) лікування хронічних захворювань — підготовка пацієнток з хроніч
ними екстрагенітальними захворюваннями:
а) цукровий діабет (стійка компенсація вуглеводного метаболізму впро
довж 3 міс. до запліднення та призначення фолієвої кислоти 800 мкг на день
за 3 міс. до зачаття);
б) артеріальна гіпертензія (утримання нормотензії, перехід до антигіпер-
тензивних препаратів, дозволені до застосування під час вагітності);
в) гіпотиреоз (корекція замісної терапії L-тироксином для досягнення
еутирео'ідного стану);
г) епілепсія (перехід до протисудомних засобів з меншим негативним
впливом на плід, збільшення дози фолієвої кислоти до 800 мкг на день за
З міс. до зачаття);
ґ) вади серця (радикальне хірургічне лікування за показаннями);
д) хвороби, що потребують постійної антикоагулянтної терапії (відміна
тератогенних кумаринових похідних, призначення гепарину);
е) інші екстрагенітальні захворювання (хірургічне лікування, корекція
терапії, досягнення ремісії хвороби);
є) виявлення та лікування BIJI-інфекції.
Лікування звичного невиношування вагітності
При встановленні етіологічного чинника невиношування проводять па
тогенетичне лікування, спрямоване на усунення патології, яка лежить в осно
ві переривання вагітності. З метою лікування звичного невиношування вагіт
ності необхідно застосовувати лише заходи з доведеною ефективністю.
Лікування станів, які супроводжуються дефіцитом ендогенного прогесте
рону (недостатність лютеїнової фази, вилікувана безплідність, вагітність уна
слідок допоміжних репродуктивних технологій), є ефективним.
У групі жінок зі звичним невиношуванням застосування прогестерону
з метою профілактики переривання вагітності демонструє статистично до
стовірне зниження частоти переривання вагітності порівняно з плацебо або
відсутністю терапії (А). Методику лікування прогестероном наведено вище.
Схема комбінованої терапії антифосфоліпідного синдрому після чітко
встановленого діагнозу:
— аспірин 75 мг на добу.
Приймання аспірину починають одразу після
одержання позитивного результату тесту на вагітність та продовжують до по
логів;
—
нефракціонований гепарин
5000 ОД підшкірно кожні 12 год або низь
комолекулярний гепарин у середній профілактичній дозі. Застосування ге
парину починають після реєстрації за допомогою УЗД серцевої діяльності
ембріона. Використання гепарину припиняють у 34 тиж. вагітності. При за
стосуванні нефракціонованого гепарину проводять контроль рівня тромбоци
тів щотижнево протягом перших 3 тиж., потім кожні 4—6 тиж. Якщо за по
передніх вагітностей відзначалися тромбози, терапію продовжують до пологів
та в післяпологовий період.