Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Лабораторні ознаки
—
ознаки гіпокоагуляції та збільшення ШОЕ.
Додаткові методи дослідження:
• ЕКГ: синусова тахікардія, гіпоксія міокарда, гостре легеневе серце
(SIQIII, P-pulmonale);
• рентгенологічні зміни з’являються одразу або через кілька годин після
емболії та характеризуються картиною інтерстиціального зливного пневмо-
ніту («метелик» з ущільненням по всій прикореневій зоні та просвітленням
малюнка легеневої тканини по периферії).
Диференціальну діагностику
проводять з такими захворюваннями:
• інфаркт міокарда: біль, що іррадіює в ліву руку, порушення ритму,
ЕКГ-зміни, що не завжди фіксуються при свіжому інфаркті;
• тромбоемболія легеневої артерії: раптовість виникнення, різкий ціа
ноз лиця, задишка, головний біль, біль за грудниною. Нерідко буває при
скомпрометованих венах (варикоз, тромбофлебіт, флебіт), правограма при
ЕКГ;
• повітряна емболія (при грубому порушенні техніки внутрішньовенних
інфузій);
• синдром Мендельсона (бронхоспазм у відповідь на потрапляння кис
лого вмісту шлунка у верхні дихальні шляхи) — кислотно-аспіраційний гі-
перергічний пневмоніт. Трапляється, як правило, при ввідному наркозі за
неспорожненого шлунка, коли блювотні маси потрапляють у дихальні шляхи:
аноксія протягом 5 хв — загибель кори великого мозку.
Невідкладну допомогу
при емболії навколоплідними водами проводить
бригада лікарів у складі акушера-гінеколога, анестезіолога і реаніматолога.
Необхідні консультації кардіолога, невропатолога, судинного хірурга.
Лікувальна тактика:
1) під час вагітності або пологів — термінове розродження;
2) лікування серцево-легеневого шоку або проведення серцево-легеневої
реанімації;
3) корекція коагулопатії;
4) своєчасне і в повному обсязі хірургічне втручання при кровотечі;
5) профілактика та лікування поліорганної недостатності.
Першочергові заходи:
1) при зупиненні кровообігу — проведення серцево-легеневої реанімації;
2) у разі наростання ознак дихальної недостатності — інтубація трахеї та
ШВЛ 100 % киснем з позитивним тиском у кінці видиху + 5 см вод. ст.;
3) пункція та катетеризація підключичної або внутрішньої яремної вени
з обов’язковим контролем ЦВТ. Набрати 5 мл крові для коагулограми та ви
явлення елементів навколоплідних вод;
4) катетеризація сечового міхура постійним катетером.
Моніторинг життєво важливих функцій
має включати: вимірювання AT
кожні 15 хв; ЦВТ; ЧСС; ЧДР; пульсоксиметрію; ЕКГ; погодинний діурез
та загальний аналіз сечі; термометрію; рентгенографію органів грудної по
рожнини; загальний аналіз крові, визначення гематокритного числа; тром
боцитів; коагулограму; визначення кислотно-основного стану та газів крові;
біохімічне дослідження крові та визначення вмісту електролітів.