Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Найчастіше виявляють міхурово-піхвові нориці, які формуються між се
човим міхуром та піхвою, а також кишково-піхвові між прямою кишкою та
піхвою, рідше — сечівниково-піхвові. Розрізняють мимовільні та насильні
нориці. Причиною утворення
мимовільних післяпологових нориць
є порушен
ня кровообігу в тканинах, що стискаються між стінками таза та голівкою, у
разі тривалого її стояння в одній площині. Це відзначається при вузькому
тазі, розгинальних передлежаннях, великому плоді. Як наслідок порушення
кровообігу в тканинах виникає
їх
некроз і відторгнення. Така нориця про
являється зазвичай на 4—6-й день після пологів.
Насильні нориці
формуються при ушкодженні тканин у результаті про
ведення оперативних втручань (накладання акушерських щипців, виконання
плодоруйнівних операцій). Травма м’яких тканин виникає, наприклад, уна
слідок зісковзування перфоратора з передлеглої частини при проведенні кра
ніотомії, защемлення тканин між голівкою і ложкою щипців тощо.
Клінічна картина
нориць типова — мимовільне виділення сечі через піхву
при сечостатевій нориці та калу і газів у разі прямокишково-піхвової нориці.
За наявності мимовільної нориці ці ознаки з’являються на 6—8-й день
після пологів. Якщо вони з’являються у першу добу після оперативного роз
родження, то слід вважати, що виникла насильна (травматична) нориця.
Діагностика.
Враховують клінічні дані, описані вище. Слід мати на увазі,
що процес утворення мимовільної нориці супроводжується субфебрильною
температурою тіла, набряком тканин, у перші дні — затримкою виділення
сечі. Уточнюють наявність нориці при огляді за допомогою дзеркал: у ді
лянці отвору нориці виявляють почервоніння, можливе випинання тканини
(слизова оболонка сечового міхура), виділення сечі з нориці. Можна ввести в
сечовий міхур та пряму кишку метиленовий синій і за наявності нориці барв
ник потрапить у піхву. Використовують також цистоскопію, цистографію,
ректоскопію.
Насильні нориці слід виявляти одразу після оперативного втручання ме
тодом ретельного огляду, а за необхідності — додатковими методами: уведен
ням у сечовий міхур чи пряму кишку барвника, катетеризацією (поява крові
у сечі), цистоскопією.
Лікування.
Як насильні, так і мимовільні нориці лікують хірургічними ме
тодами. Насильні нориці зашивають одразу після їх виявлення, а ті, що вини
кли під час операції кесаревого розтину, — до зашивання операційної рани.
Якщо було травмовано сечовий міхур, його зашивають трирядним швом (без
проколювання слизової оболонки). Після зашивання в сечовий міхур уводять
постійний катетер на 7—8 днів. Якщо травмовано пряму кишку, її також за
шивають трирядним швом, не захоплюючи слизову оболонку.
Мимовільні сечостатеві та прямокишково-піхвові нориці також лікують
хірургічним методом, але не раніше ніж за 4—6 міс. після пологів. До цього
слід ретельно дотримуватись правил гігієни, обмивати статеві органи, зма
щувати шкіру нейтральними кремами, вазеліновим маслом, синтоміциновою
емульсією, маззю календули. Щоб запобігти висхідній інфекції, доцільно
призначати уросептики, антибіотики.
-
258
-