Стр. 269 - Назарова Пат Акуш 2012

Упрощенная HTML-версия

ПІСЛЯПОЛОГОВІ СЕПТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ
робку рани при тяжких формах ранової інфекції можна проводити багатора­
зово. У більшості випадків вторинна хірургічна обробка рани включає:
• видалення вогнища інфекційно-запальної альтерації;
• широке розкриття карманів, запливів;
• повноцінне дренування із забезпеченням відтоку ексудату;
• застосування місцевих антисептиків.
Фармакологічні методи — це антибіотикопрофілакгика й антибіотикотерапія.
Антибіотикопрофілактика
це системне призначення антибактері­
ального препарату до моменту мікробної контамінації рани або до розвитку
післяопераційної ранової інфекції, а також за наявності ознак контамінації
за умови, що первинне лікування хірургічне. Антибіотикопрофілактику при­
значають у разі інфікування масивних ран промежини, піхви й лапаротомної
рани при кесаревому розтині.
Принципи антибактеріальної профілактики:
• при кесаревому розтині без ускладнень профілактику проводять після
відділення дитини: одноразове внутрішньовенне введення антибіотика у се­
редньодобовій дозі з урахуванням результатів виявлених госпітальних штамів
та їхньої антибіотикорезистентності;
• у разі виникнення ускладнень під час операції або виявленні ознак за­
пального процесу цей самий препарат можна використовувати і для анти-
біотикотерапії;
• уведення антибіотика через 24 год з моменту закінчення операції не
підвищує ефективність профілактики ранової інфекції;
• профілактичне передчасне призначення антибіотиків до оперативного
втручання недоцільне, оскільки це призводить до порушення біоценозу трав­
ного тракту і колонізації його верхніх відділів.
Антибіотикотерапія
це використання антибіотиків для тривалого ліку­
вання у разі виникнення запального процесу. Антибіотикотерапія може бути:
• емпірична — заснована на використанні препаратів широкого спектра
дії, активних відносно потенційних збудників;
• цілеспрямована — використовують препарати відповідно до результатів
мікробіологічної діагностики.
Велике значення має місцеве використання антисептиків. Для очищення
рани можна застосовувати 10 % розчин натрію хлориду, 3 % розчин водню
перекису, 0,02
%
розчин хлоргексидину тощо.
Для
швидшого загоєння мож­
на використовувати прокладки з левоміколевою, або левосиновою, або син­
томіциновою, або солкосериловою мазями тощо; застосування опромінення
гелієво-неоновими лазерами.
До фізіотерапевтичних процедур у період реконвалесценції належить
УВЧ-індуктотерапія, УФО, електрофорез лікарських препаратів.
Профілактика
ранової інфекції полягає в раціональному веденні пологів і
післяпологового періоду, дотриманні правил асептики й антисептики.
Післяпологовий ендометрит
Післяпологовий ендометрит (endometritis) — це запалення поверхневого
шару ендометрія. Ендоміометрит (endomiometritis or metroendometritis) — це