Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Мал. 13.1.
Хірургічне лікування післяпологових гнійних маститів. Локалізація розрізів
грудних залоз при гнійних маститах
якого лежить неконтрольований викид ендогенних медіаторів з подальшим
розвитком генералізованого запалення й органно-системних ушкоджень, від
далених від первинного вогнища.
Сепсис не можна вважати результатом прямої дії мікроорганізму на ма
кроорганізм, він є наслідком істотних порушень в імунній системі, що про
ходять у своєму розвитку етапи від стану надмірної активації (фази гіпер-
запалення) до стану імунодефіциту (фази імунопаралічу). Імунна система
організму є активним учасником аутодеструктивного процесу. Дуже часто
при цьому септицемія (наявність мікробів у крові) відсутня.
Такі поняття визначили сучасну термінологію сепсису.
Класифікація.
Американська асоціація анестезіологів у 1992 році запропо
нувала класифікацію септичних станів, яку визнали більшість учених.
Синдром системної запальної відповіді
(ССЗВ) маніфестує двома ознаками
або більше:
1) температура тіла понад 38 °С або нижче 36 °С;
2) ЧСС понад 90 за 1 хв;
3) частота дихання понад 20 за 1 хв або РаСО, нижчий 32 мм рт. ст.;
4) кількість лейкоцитів понад 12 • 10
9
/л або менша ніж 4 ■ 10
9
/л, незрілих
форм — понад 10 %.
Сепсис —
системна відповідь на достовірно виявлену інфекцію за відсут
ності інших можливих причин для подібних змін, властивих ССЗВ. Проявля
ється тими самими клінічними ознаками, що й ССЗВ.
Тяжкий сепсис
— це сепсис, що характеризується порушенням функції
органів, гіпоперфузією тканин, артеріальною гіпотензією. Можливі ацидоз,
олігурія, порушення свідомості. У разі розвитку тяжкого сепсису приєдну
ються такі ознаки:
• тромбоцитопенія до 100 тис./л, яку не можна пояснити іншими причинами;
• підвищення рівня прокальцитоніну понад 6 нг/мл (А);
• позитивний посів крові на виявлення циркулюючих мікроорганізмів (А);
• позитивний тест на ендотоксин — LPS-тест (В).
- 272 -