Упрощенная HTML-версия
ПІСЛЯПОЛОГОВІ СЕПТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ
Септичний шок
(SIRS/ССЗВ-шок) визначають як тяжкий сепсис із ар
теріальною гіпотензією, що розвивається, незважаючи на адекватну інфу-
зійну терапію. Діагноз встановлюють, якщо до перерахованих вище клініко-
лабораторних показників приєднуються:
• артеріальна гіпотензія (систолічний тиск до 90 мм рт. ст. або знижений
більше ніж на 40 мм рт. ст. від вихідного рівня);
• порушення свідомості;
• олігурія (діурез до 30 мл/год);
• гіпоксемія (Ра0
2
до 75 мм рт. ст. при диханні атмосферним повітрям);
• Sa0
2
до 90 %;
• підвищення рівня лактату понад 1,6 ммоль/л;
• петехіальний висип, некроз ділянки шкіри.
Синдром поліорганної недостатності
— наявність гострого порушення
функції органів і систем.
Для
діагностики
клінічних форм сепсису необхідно вживати таких заходів
у породіль з будь-якою формою післяпологової інфекції:
1) моніторинг: AT, ЧСС, ЦВТ, кількості лейкоцитів і формули крові;
2) підрахунок ЧДР, оцінка рівня газів крові, Sa0
2
;
3) погодинний контроль діурезу;
4) вимірювання ректальної температури тіла мінімум 4 рази на добу для
порівняння з температурою тіла у пахвових ділянках;
5) посіви сечі, крові, виділень із каналу шийки матки;
6) визначення КОС крові й насичення тканин киснем;
7) підрахунок кількості тромбоцитів і визначення вмісту фібриногену й
мономерів фібрину;
8) ЕКГ, УЗД органів черевної порожнини й рентгенологічне досліджен
ня органів грудної порожнини.
Лікування.
Основні принципи терапії:
1) госпіталізація у відділення інтенсивної терапії;
2) корекція гемодинамічних порушень шляхом проведення інотропної
терапії й адекватної інфузійної підтримки.
Оцінюючи AT, пульсовий AT, ЦВТ, ЧСС, діурез, розраховують обсяг ін
фузійної терапії. Визначення ЦВТ у динаміці дає можливість здійснювати
контрольовану інфузію колоїдних і кристалощних розчинів з оцінкою об’ємів
введеної і втраченої рідини, препаратів крові.
Для проведення інфузії застосовують похідні гідроксиетилкрохмалю (рефор-
тан, венофундин, волювен, стабізол) і кристалоїди (ізотонічний розчин натрію
хлориду, розчин Рінгера) у співвідношенні 1:2. Для корекції гіпопротеїнемії при
значають тільки 20-25 % розчин альбуміну.
Застосування 5—10
%
розчину альбу
міну при критичних станах призводить до підвищення летальності хворих (А).
До інфузійної терапії необхідно включати свіжозаморожену плазму 600—
1000 мл через наявність у ній антитромбіну (В).
Використання глюкози недоцільне
(В), тому що її призначення при кри
тичних станах підвищує продукцію лактату і С0
2
, збільшує ішемічне ушко
дження головного мозку й інших тканин. Інфузію глюкози використовують
тільки в разі гіпоглікемії й гіпернатріємії.
- 273 -