Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Інотропну підтримку застосовують при низькому ЦВТ. Уводять допамін
у дозі 5—10 мкг/кг ∙ хв (максимум до 20 мкг/кг ∙ хв) або добутамін 5—20 мкг/
кг • хв. За відсутності стійкого підвищення AT — норадреналіну гідротартрат
0,1—0,5 мг/кг ∙ хв, одночасно зменшуючи дозу допаміну до 2—4 мкг/кг • хв
(А). Виправдане одночасне призначення налоксону до 2 мг, що сприяє під
вищенню AT (А).
У разі неефективності комплексної гемодинамічної терапії можливе ви
користання глюкокортикостерощів — гідрокортизону 2000 мг на добу (С) ра
зом з Н
2
-блокаторами — ранітидином, фамотидином (В);
3) підтримка адекватної вентиляції й газообміну. Показаннями до ШВЛ
слугують: Ра0
2
до 60 мм рт. ст., РаС0
2
понад 50 мм рт. ст. або до 25 мм рт.
ст., Sa0
2
до 85 %, частота ЧДР понад 40 за 1 хв;
4) нормалізація функції кишок і раннє ентеральне харчування;
5) своєчасна корекція метаболізму під постійним лабораторним контролем;
6) вирішальним чинником є раціональний вибір антимікробних засобів,
зокрема антибіотиків. Цілеспрямована антибактеріальна терапія можлива лише
після визначення збудника і встановлення його чутливості до антибіотиків, що
є можливим не раніше ніж за 48 год. Чекаючи результатів ідентифікації, засто
совують емпіричну антибіотикотерапію, беручи до уваги характер первинного
вогнища інфекції, функціональний стан печінки, нирок, імунної системи хворої.
Існуючі тенденції в антибактеріальній терапії гнійно-септичної інфекції
полягають у використанні бактерицидних, а не бактеріостатичних антибіо
тиків, застосуванні менше токсичних аналогів (наприклад, нових поколінь
аміноглікозидів) або заміні їх на фторхінолони, заміні комбінованої антибіо-
тикотерапії на однаково ефективну моноантибіотикотерапію, заміні імуно-
пригнічувальних антибіотиків на імуностимулювальні, призначенні адекват
них доз і режимів уведення.
Виходячи з необхідності пригнічувати ріст усіх збудників акушерської
інфекції (грамнегативних та грампозитивних аеробів й анаеробів), при емпі
ричній протимікробній терапії застосовують схеми комбінованої потрійної
антимікробної терапії: наприклад, напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспо-
рини + аміноглікозиди + імідазоли; подвійної антибіотикотерапії: напри
клад, кліндаміцин + аміноглікозиди; моноантибіотикотерапії: цефалоспо-
рини III покоління, карбапенеми, уре'їдопеніциліни, амінопеніциліни та ін.
Потрійна антимікробна терапія хоча і є активною відносно спектра збудни
ків, але застосування великої кількості препаратів спричинює додаткове наван
таження на органи й системи, а зі збільшенням кількості застосовуваних пре
паратів побічні дії антибіотикотерапії наростають. Подібна терапія передбачає
переважне призначення антибіотиків групи напівсинтетичних пеніцилінів (ам
піцилін, оксацилін) або цефалоспоринів I—II поколінь (цефазолін, цефалексин,
цефуроксим), які найефективніші відносно грампозитивних аеробних збудників
(стафілококів), менш ефективні при грамнегативних аеробних збудниках, не ді
ють на псевдомонад (синьогнійну паличку) й анаеробів. Ефективність такого
комплексу підвищується за рахунок призначення аміноглікозидів (гентаміцин,
тобраміцин, амікацин, нетроміцин), які високо ефективні і відносно грамне
гативних аеробних бактерій (ентеробактерії, синьогнійна паличка). Високою
- 274 -