Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
вільної рідини в черевній порожнині між петлями кишок, у бічних каналах і
просторі позаду матки. Про неповноцінність швів на матці свідчать нерівно
мірна товщина стінки матки в проекції шва, наявність у цій ділянці ніші й
рідинних структур.
При
лікуванні
раннього перитоніту виправдана інтенсивна консервативна
терапія протягом 8—12 год (див. лікування сепсису). Необхідно забезпечити
відтік з матки, стимулювати функцію кишок. За відсутності ефекту від кон
сервативної терапії протягом зазначеного часу показані лапаротомія з ревізі
єю органів черевної порожнини, екстирпація матки із матковими трубами. За
останні півтора десятка років було запропоновано нові підходи й методики
хірургічного лікування абдомінального сепсису і зокрема гнійного перитоні
ту. До них належать: закритий метод (пасивне й активне дренування, пери-
тонеальний діаліз, релапаротомія «на вимогу» за наявності показань), напів-
відкритий (етапні ревізії й санації «за програмою», санація в міжоперативний
період, тимчасове закриття лапаротомної рани), відкритий (лапаростомія).
Інфекційні тромботичні ускладнення
Поверхневий тромбофлебіт
проявляється болем по ходу ураженої вени.
Скарги — місцеве відчуття жару, почервоніння й болючість по ходу підшкір
ної вени. Вена пальпується у вигляді щільного болючого шнура, гіперемія
може поширюватися за межі ущільнення вени, можливі інфільтрація при
леглих тканин, лімфаденіт. Загальний стан породіллі при цьому порушується
мало, температура тіла субфебрильна, пульс прискорений.
Тромбофлебіт глибоких вен.
Скарги — розпиральний біль на боці уражен
ня, набряк ураженої кінцівки та зміна кольору шкірних покривів. Об’єктивні
прояви, що відповідають стадії компенсації: підвищення температури тіла
(часто перша і єдина ознака венозного тромбозу), відсутні виражені пору
шення венозної гемодинаміки. Об’єктивні прояви, що відповідають стадії де
компенсації: інтенсивний біль, що нерідко змінює свою локалізацію; відчуття
важкості і напруження; набряк охоплює всю кінцівку, порушується лімфовід-
тік, збільшуються регіонарні лімфатичні вузли; змінюється забарвлення шкі
ри від блідого до насичено-ціанотичного, переважає дифузний ціаноз усієї
кінцівки.
Діагностика
інфекційних тромботичних ускладнень базується на клініч
них даних, лабораторних аналізах:
• оцінка ступеня емболонебезпечності — визначення рівня D-діамера в
плазмі (D-dimer-test);
• тромбоеластограма, коагулограма;
• визначення кількості фібрин-мономера в сироватці крові (FM-тест,
monotest-FM);
• визначення продуктів деградації фібрину і фібриногену в плазмі (FDP
PLASMA).
Застосовують інструментальні методи дослідження: дуплексне ультразву
кове ангіосканування з кольоровим допплєрівським картуванням; радіону
клідне дослідження з міченим фібриногеном, рентгеноконтрастну ретроград
ну ілеокавографію.
-
278
-