Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Комплекс вітамінів та мікроелементи.
У терміні вагітності до 34 тиж. — кортикостероїди для профілактики РДС
(дексаметазон по 6 мг через 12 год чотири рази впродовж 2 діб).
У разі необхідності проводять підготовку пологових шляхів за допомогою
простагландинів.
Тактика ведення
активна з розродженням у найближчі 24 год.
Антигіпертензивна терапія.
Лікування артеріальної гіпертензії має на
меті запобігти гіпертензивній енцефалопатії та мозковим крововиливам. Слід
прагнути знизити AT до безпечного рівня (150/90—160/100 мм рт. ст., не
нижче!), який забезпечує збереження адекватного мозкового та плацентарно
го кровотоку.
Швидке і різке зниження рівня AT може спричинити погіршення стану ма
тері та плода.
Антигіпертензивну терапію проводять при підвищенні діастолічного тис
ку понад 110 мм рт. ст. разом з уведенням магнію сульфату. Попередньо слід
поповнити об’єм циркулюючої крові (ОЦК).
Лабеталол застосовують внутрішньовенно спочатку в дозі 10 мг, через
10 хв за відсутності адекватної реакції (діастолічний AT залишився вищим
ніж 110 мм рт. ст.) — додатково ще 20 мг препарату. AT контролюють кожні
10 хв, і якщо діастолічний тиск залишається вищим ніж 110 мм рт. ст, уводять
40 мг, а потім 80 мг лабеталолу (максимально — 300 мг).
За відсутності лабеталолу можливе застосування ніфедипіну 5—10 мг під
язик. Якщо ефект відсутній, то через 10 хв необхідно дати ще 5 мг препарату
під язик.
Слід пам ’ятати, що на тлі введення магнію сульфату ніфедипін може при
звести до швидкого розвитку гіпотензії.
Для зниження AT при прееклампсії тяжкого ступеня застосовують та
кож гідралазин: 20 мг (1 мл) препарату розчиняють у 20 мл ізотонічного
розчину натрію хлориду, уводять повільно внутрішньовенно по 5 мл (5 мг
гідралазину) кожні 10 хв, доки діастолічний AT не знизиться до безпечно
го рівня (90—100 мм рт. ст). За необхідності повторюють внутрішньовенне
введення гідралазину по 5—10 мг щогодини або 12,5 мг внутрішньом’язово
кожні 2 год.
Метилдофу для лікування прееклампсії тяжкого ступеня призначають
рідше, оскільки препарат дає відстрочений ефект (ефект настає через 4 год).
Як правило, його застосовують як монотерапію у дозі 1—3 г на добу або в
комбінації з ніфедипіном у дозі 0,5 мг/кг на добу.
У разі недоношеної вагітності добова доза метилдофи не повинна пере
вищувати 2 г, оскільки це може призвести до розвитку меконіальної непро
хідності у недоношених новонароджених.
На тлі застосування метилдофи
навіть звичайні дози натрію тіопенталу можуть спричинити колапс.
Клонідин призначають по 0,5—1 мл 0,01 % розчину внутрішньовенно чи
внутрішньом’язово або по 0,15—0,2 мг під язик 4—6 разів на день.
При гіперкінетичному типі доцільно застосовувати комбінацію лабетало
лу з ніфедипіном, при гіпокінетичному — клонідин + ніфедипін на тлі попо
внення ОЦК, при еукінетичному — метилдофа + ніфедипін.
- 6 2 -