Упрощенная HTML-версия
ЗАХВОРЮВАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З ВАГІТНІСТЮ. ГЕСТОЗИ
Як антиконвульсант з одночасною антигіпертензивною дією використо
вують магнію сульфат, що є препаратом вибору для профілактики та лікуван
ня судом, які в госпіталізованих жінок виникають унаслідок недостатнього
лікування прееклампсії тяжкого ступеня.
Магнезійна терапія
Магнезійна терапія — це болюсне введення 4 г сухої речовини магнію
сульфату з подальшою безперервною внутрішньовенною інфузією зі швидкіс
тю, яка визначається станом хворої.
Магнезійну терапію починають з моменту госпіталізації, якщо діастоліч
ний AT >130 мм рт. ст.
Мета — підтримання концентрації іонів магнію в крові вагітної на рівні,
потрібному для профілактики судом.
Стартову дозу
(дозу насичення) — 4г сухої речовини (16 мл 25 % роз
чину магнію сульфату) — вводять шприцом повільно протягом 15 хв (у разі
еклампсії — протягом 5 хв).
Для профілактики подразнення стінки вени (її можливого некрозу) стар
тову дозу магнію сульфату розводять у ізотонічному розчині натрію хлориду
чи розчині Рінгера—Локка. Для цього у стерильний флакон з 34 мл розчину
вводять 4 г магнію сульфату (16 мл 25 % розчину).
Підтримувальну терапію
починають з дози 1 г сухої речовини магнію суль
фату за 1 год, концентрація магнію у сироватці крові сягне 4—8 ммоль/л (те
рапевтична концентрація) через 18 год. При введенні зі швидкістю 2 г/год —
через 8 год, а зі швидкістю 3 г/год — через 2 год.
Така швидкість уведення допустима лише за умови нормального діурезу (не
менше ніж 50 мл/год).
Розчин для підтримувальної терапії готують таким чином: 7,5 г магнію
сульфату (ЗО мл 25 % розчину) уводять у флакон, що містить 220 мл ізотоніч
ного розчину натрію хлориду чи розчину Рінгера—Локка. Отриманий 3,33 %
розчин магнію сульфату вводять через допоміжну лінію крапельниці (пара
лельно інфузійній терапії). Швидкість уведення розчину підбирають згідно зі
станом вагітної — від 1 г/год (10—11 крапель/хв) до 2 г/год (22 краплі/хв) або
З г/год (33 краплі/хв).
Робочий розчин магнію сульфату вводять одночасно з усіма розчинами,
необхідними для проведення інфузійної терапії. Загальна кількість рідини,
що вводиться, становить від 75 до 125 мл за 1 год і не повинна перевищувати
2500—3000 мл за добу (35 мл/кг) (з урахуванням рідини, що вводиться із маг
нію сульфатом, і випитої рідини).
Для виконання процедури використовують два флакони — один з 250 мл
3,33 % розчину магнію сульфату, інший — з інфузійним середовищем; кра
пельниці, що виходять із цих флаконів, з’єднують між собою конекгором чи
голкою. При цьому основною є лінія з інфузійним середовищем, а лінія із
магнію сульфатом повинна впадати в неї, а не навпаки.
У
разі появи клінічних ознак токсичності магнію сульфату (зниження час
тоти дихання до 14 за 1 хв і менше, пригнічення колінних рефлексів, розвиток
атріовентрикулярної блокади) припиняють (чи зменшують швидкість) уведення.
- 6 3 -