ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Одним із чинників декомпенсації серцевої діяльності є ревмокардит, тому
дуже важлива своєчасна діагностика під час його загострення. Особливістю
ревмокардиту у вагітних є його латентний перебіг, що ускладнює діагности
ку. Найбільшу кількість летальних наслідків спостерігають у післяпологовий
період від активації ревматоїдного процесу в породіль.
Для визначення процесу активності вагітних направляють у стаціонар для
ретельного обстеження.
Діагностика
.
Важливе значення в діагностиці ревматизму має збирання
анамнезу, виявлення хронічних вогнищ інфекції (тонзиліт, синусит, холецис
тит та ін.), визначення субфебрилітету методом термометрії кожні 2—3 год
протягом декількох днів; крім того, враховують клінічні прояви та скарги
вагітної на біль у ділянці серця, задишку, загальне нездужання, що може вка
зати на активацію перебігу ревматизму.
Лабораторне обстеження:
1) при загостренні процесу змінюється картина крові: спостерігається
лейкоцитоз (понад 11,0 • 10
9
/л), збільшується ШОЕ (20 мм/год і більше), ха
рактерні анемія, еозинофілія;
2) банкова проба Вальдмана, якою виявляють ендотеліоз; проба пози
тивна, якщо кількість моноцитів у мазку крові, узятому з-під банки, у 2—3
рази перевищує кількість моноцитів у крові, узятої з пальця;
3) С-реактивний протеїн, який не визначається у здорових вагітних;
4) диспротеїнемія — зменшення кількості альбумінів менше 50 % і збіль
шення кількості глобулінових фракцій;
5) висота титрів антистрептолізину-О (патологічним вважають титр по
над 1:250) і антигіалуронідази (понад 1:350);
6) дифеніламінова реакція (у нормі до 0,20), реакція із сіаловою кисло
тою, поліцукридами (глікопротеїдами) — виявляють продукти розпаду воло
кон сполучної тканини;
7) сучасні методи дослідження, в основі яких — висока функціональна
чутливість молокотворення до патологічних змін в організмі. Розроблено два
методи визначення активності ревматизму у вагітних:
• непрямої імунофлюоресценції (визначають титр антитіл до стрепто-
лізину-О в грудному молоці і в молозиві);
• цитологічний метод дослідження грудного молока і молозива.
Ревматоїдний процес у вагітних має хвилеподібний перебіг.
Критичні періоди загострення:
до 14 тиж.; з 20 до 32 тиж.; 5—6-а доба
післяпологового періоду.
Такий перебіг ревматизму у вагітних зумовлений коливанням секреції
кортикостероїдних гормонів (до 14-го тижня рівень кортикостероїдів у крові
низький, з 14-го по 28-й тиждень він збільшується у 10 разів, потім знову
знижується; з 36-го до 40-го тижня знову зростає приблизно у 20 разів і по
вертається до початкового рівня на 5—6-у добу після пологів).
У період загострення перебігу ревматизму хворих слід направляти у стаці
онар для профілактичного лікування, а також ретельного обстеження в дина
міці, щоб визначити ефективність лікування та вирішити питання про метод
розродження.
- 76 -