Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Корисність ліжкового режиму не доведено, навіть у разі приєднання пре
еклампсії.
Медикаментозне лікування:
1) препаратом вибору антигіпертензивної терапії під час вагітності є
р-метилдофа через доведену безпечність для плода;
2) лабеталол має істотні переваги перед іншими p-блокаторами завдя
ки наявності |3-блокувальних властивостей (судинорозширювальний ефект),
здатності незначно проникати через плаценту. Побічні реакції — біль голови
і тремор;
3) ніфедипін може негативно впливати на стан плода в разі внутріш
ньовенного чи сублінгвального застосування або при використанні у висо
ких дозах, здатний призводити до зниження матково-плацентарно-плодової
перфузії, а отже, до дистрес-синдрому плода. Побічні дії — набряки гомілок,
біль голови, відчуття припливу крові до голови, гіперемія шкіри, особливо
обличчя, тахікардія, запаморочення. Одночасне застосування ніфедипіну і
магнію сульфату може призвести до неконтрольованої артеріальної гіпотензії,
небезпечного пригнічення нервово-м’язової функції;
4) p-адреноблокатори рідко негативно впливають на стан плода та ново
народженого. Проявами є затримка внутрішньоутробного росту, брадикардія,
артеріальна гіпотензія, гіпоглікемія, пригнічення дихання. Основні побічні
ефекти з боку матері — брадикардія, бронхоспазм, прееклампсійні ознаки
іикірно-алергійні реакції, підвищення скоротливої активності матки та ін.
Характерним є синдром відміни;
5) клонідин може спричинювати синдром відміни у новонародженого,
що проявляється підвищеним збудженням, порушенням сну в перші 3—5 діб
після народження. У разі застосування наприкінці вагітності у високих до
зах можливе пригнічення ЦНС у новонародженого. Побічні ефекти з боку
матері — сухість у роті, сонливість, пригніченість, депресія. Розвивається за
лежність, характерним є синдром відміни;
6) гідралазин (дигідралазин) чинить несприятливий вплив на новонаро
джених (тромбоцитопенія) та недостатньо ефективний при хронічній гіпер
тензії, особливо в разі монотерапії. Не справляє тератогенну дію. Побічні
ефекти — тахікардія, біль голови, набряк слизової оболонки носа, вовчако-
подібний синдром;
7) натрію нітропрусид використовують лише для швидкого зниження
AT у загрозливих випадках і за умови неефективності інших засобів. Мак
симальна тривалість інфузії — 4 год, оскільки в організмі утворюються
ціаніди, концентрація яких після 4 год може досягти токсичного для плода
рівня;
8) діуретики перешкоджають фізіологічній затримці рідини — процесу,
притаманному нормальній вагітності, та призводять до зменшення ОЦК ниж
че оптимального. Як засоби базисної антигіпертензивної терапії під час вагіт
ності не застосовують. Лише у хворих з артеріальною гіпертензією і серцевою
недостатністю або нирковою патологією можливе
їх
призначення. Фуросемід
у ранні терміни вагітності може діяти ембріотоксично. Калійзберігальні засо
би вагітним зазвичай не призначають;