Упрощенная HTML-версия
Теоретичначастина
• перевірити температуру повітря у приміщенні (не нижче ніж 25 °С) і пере-
конатись у відсутності протягів (закрити вікна і двері, вимкнути кондиціонери);
• завчасно увімкнути джерело променевого тепла, щоб підігріти поверхню
стола і пелюшки до народження дитини;
• перевірити наявність двох комплектів обладнання, матеріалів і ліків; згор-
нути з пелюшки валик під плечі;
• приєднати кисневі трубки до джерела кисню і перевірити його наявність у
балоні (системі);
• перевірити вміст комплекту для первинної реанімації, а також функціону-
вання реанімаційного мішка й обладнання для відсмоктування (перевірку мішка
здійснюють у стерильних рукавичках, щоб уникнути контамінації обладнання):
— блокування виходу трубки долонею й енергійне стискання реанімаційного
мішка дає можливість перевірити функціонування запобіжного клапана;
— стискання реанімаційного мішка із заблокованими виходом до пацієнта і
запобіжним клапаном дає змогу перевірити герметичність і цілість мішка.
У разі передчасних пологів у терміні вагітності до 32 тиж необхідно вжити
додаткових заходів, щоб забезпечити тепловий захист новонародженого (темпера-
тура повітря в пологовій залі — не менше 27—28 °С, додаткові засоби зігрівання,
зігрітий одяг тощо) під час можливої реанімації, перебування в пологовій залі і
транспортування [А].
Методика оцінки стану новонародженого під час реанімації
Вирішення питання щодо необхідності надання подальшої допомоги новона-
родженому під час реанімації ґрунтується на одночасній оцінці трьох клінічних
ознак:
1) наявності й адекватності самостійного дихання;
2) ЧСС;
3) кольору шкіри і слизових оболонок.
Після кожних ЗО с надання реанімаційної допомоги новонародженій дитині
потрібно:
1) оцінити вищезазначені життєво важливі ознаки;
2) використовуючи загальний алгоритм реанімації, спланувати подальші дії;
3) виконати відповідну дію;
4) знову оцінити три життєво важливі ознаки; вирішити, яке втручання необ-
хідне в цей момент, і діяти;
5) продовжувати цикл "оцінка—вирішення—дія" до повного закінчення ре-
анімації.
Наявність і адекватність самостійного дихання
—
основна ознака, що вказує
необхідність надавання реанімаційної допомоги новонародженому.
1. Оцінку наявності й адекватності самостійного дихання проводять:
• відразу після народження дитини для вирішення питання про початок ре-
анімаційних заходів;
• наприкінці 1-ї і 5-ї хвилин (і далі за потреби) для оцінки за шкалою Ап-
гар;
• під час ужиття реанімаційних заходів;
1 8 4