Упрощенная HTML-версия
Ро з д і л 11. Фізіологія і патологія новонароджених
• протягом перебування новонародженого в пологовій залі (незалежно від
того, чи проводилась первинна реанімація).
2. Ознаки адекватного дихання новонародженого — крик і/або задовільні ек-
скурсії грудної клітки:
• частота і глибина дихальних рухів мають зростати через декілька секунд
після народження (тактильна стимуляція);
• нормальна частота дихання новонародженого становить 30—60 за 1 хв.
3. Крім частоти і глибини потрібно оцінити симетричність дихальних рухів, а
також наявність інших дихальних розладів: судомне дихання, стогін на видиху,
значні ретракції:
• судомні дихальні рухи (гаспінг-дихання, або агональне) або брадипное до
ЗО за 1 хв є показанням до негайного початку ШВЛ;
• поява експіраторного стогону або інших дихальних розладів протягом ре-
анімації свідчить про те, що немовля потребує подальшої післяреанімаційної до-
помоги.
4. Якщо дитині проводять ШВЛ, для оцінки наявності й адекватності само-
стійного дихання процедуру треба припинити приблизно на 6 с.
Оцінка
ЧСС
Нормальна ЧСС щойно народженої дитини — понад 100 за 1 хв.
Брадикардія до 100 за 1 хв у новонародженого завжди є показанням до почат-
ку ШВЛ.
Методи визначення ЧСС:
• вислуховування стетоскопом серцебиття над лівою стороною грудної клітки
є найбільш надійним методом;
• пальпація пульсу на основі пуповини, безпосередньо в ділянці її приєднан-
ня до передньої черевної стінки дає змогу лише вірогідно заперечити наявність
брадикардії ;
• ЧСС підраховують протягом 6 с і, щоб отримати показник за 1 хв, отрима-
ний результат множать на 10;
• на час підрахунку ЧСС ШВЛ і непрямий масаж серця припиняють.
Оцінка
кольору слизовихоболонок і
шкіри
Зі встановленням регулярного самостійного дихання слизові оболонки здоро-
вої новонародженої дитини стають рожевими без призначення додаткового кис-
ню. Однак цей фізіологічний процес є поступовим і може тривати щонайменше
10 хв [С].
Лише стійкий центральний ціаноз, який є клінічним еквівалентом гіпоксемії,
вимагає втручання: спочатку — кисневої терапії, а в разі неефективності остан-
ньої — ШВЛ.
Спостерігати потрібно за наявністю і динамікою центрального ціанозу, який
визначається як синій колір слизових оболонок, губ і шкіри тулуба.
Акроціаноз (синій колір кистей і стоп) без центрального ціанозу, як правило,
не вказує на низький рівень кисню в крові дитини, однак може свідчити про на-
явність холодового стресу (гіпотермії) у новонародженого.
Блідість або мармуровість шкіри можуть бути неспецифічними ознаками
зменшеного серцевого викиду, тяжкої анемії, гіповолемії, гіпотермії або ацидозу.
1 8 5