Упрощенная HTML-версия
Розділ 6
Мал. 57.
Гіперантефлексія і
ретрофлексія матки
Для перегину тіла матки дозаду, або
ретрофлексії
(retroflexio
; мал. 57,
б),
характерна наявність кута між тілом і шийкою матки, що відкритий доза
ду. При такому положенні матки її тіло відхилене дозаду, а шийка — до-
переду.
Якщо кут між шийкою і тілом матки відкритий убік, то відповідно
до напрямку розрізняють перегин матки вправо чи вліво (
dextroflexio
і
sinistroflexio).
Унаслідок тривалої ретрофлексії можливе опущення статевих ор
ганів.
Розрізняють рухому і фіксовану ретрофлексію матки. Якщо під час
бімануального обстеження матку можна змістити і надати правильного
положення, то це рухома ретрофлексія. Якщо є зрощення із пристінковою
очеревиною, то матка, що перебуває в стані ретрофлексії, втрачає свою
рухомість і не може бути зміщена за допомогою ручних прийомів. Таку
ретрофлексію називають фіксованою.
Рухома ретрофлексія
зазвичай є наслідком анатомо-фізіологічних пору
шень в організмі жінки на тлі зниження тонусу матки та її зв’язок при не
дорозвиненні статевих органів і гіперестрогенії. Астенічна статура, загальні
тяжкі захворювання, що супроводжуються вираженим зниженням маси тіла,
атрофічні зміни в період постменопаузи також належать до чинників виник
нення ретрофлексії. Розвиток ретрофлексії можливий за умови неправильного
ведення післяпологового періоду в жінок, які багато народжували. Тривалий
ліжковий режим призводить до зниження тонусу м’язів тазового дна, а також
до зміщення матки назад під впливом переповненого сечового міхура, після
спорожнення якого петлі кишок, що потрапляють у міхурово-маткове заглиб
лення, перешкоджають поверненню матки в нормальне положення.
Фіксована ретрофлексія
матки переважно є наслідком ендометріозу та
запальних процесів у малому тазі. Формування запального вогнища в ді
лянці яєчників призводить до виникнення зрощень між маткою і задньою
стінкою таза. Ретроцервікальна локалізація патологічного процесу при ен-
108