Упрощенная HTML-версия
Розділ 7
монії, бронхіту, отиту, кон’юнктивіту тощо. Хламідійна інфекція також
може стати причиною патології вагітності, плода та новонародженого.
Основний шлях поширення інфекції — статевий, однак можливе за
раження через забруднені руки, предмети туалету, білизну тощо.
Клінічна картина. Інкубаційний період — 20—30 діб.
Виділяють хламідіоз:
а) нижніх відділів органів сечової і статевої систем (цервіцит, кольпіт,
бартолініт, уретрит, цистит);
б) верхніх відділів органів сечової і статевої систем і органів малого таза
(ендометрит, аднексит, пельвіоперитоніт).
Особливість клінічного перебігу полягає у відсутності специфічних
клінічних проявів. У більшості хворих це захворювання перебігає торпід-
но, мало- або асимптомно, як правило, приймає хронічну або персистивну
форму.
Діагностика ґрунтується на даних анамнезу (скарги, тривалість за
хворювання, безплідність тощо) та результатах об’єктивного обстеження.
Мазки з каналу шийки матки, сечівника, піхви бажано брати відра
зу після менструації. Перед узяттям матеріалу важливо, щоб хворі затри
мували сечовипускання на 4—5 год і не вживали антибіотиків протягом
1 міс. Зскрібок наносять на предметне скло, фіксують сумішшю Никифо
рова і фарбують за методом Романовського—Гімзи. Найточнішими є іму-
ноферментні (ІФА — виявлення антигенів хламідій), імунофлюоресцентні
(РНІФ — виявлення хламідійних антитіл) методи, молекулярно-біологіч-
ний метод (ПЛР — полімеразна ланцюгова реакція) та діагностичне виді
лення хламідій у культурах клітин.
Лікування.
Необхідно одночасно лікувати як жінку, так і її статевого
партнера. На цей час забороняють статеве життя, вживання алкогольних
напоїв, гострої їжі, тривалі фізичні і психічні перевантаження. Для сис
темного лікування призначають препарати тетрациклінової групи (тет
рациклін, доксициклін тощо), антибіотики— макроліди (азитроміцин,
кларитроміцин тощо), фторхінолони (занозин, ципробай тощо). Терапія
включає також імуностимулятори (після дослідження імунного статусу),
відновлення нормального біоценозу піхви, антимікотичні препарати. Для
місцевого лікування застосовують мазеві вагінальні аплікації з еритромі
цином упродовж 10—14 днів. При стійкій ремісії проводять вакциноте
рапію — антихламідійний імуноглобулін людини внутрішньом’язово по
1,5 мл 1 раз на три дні № 5.
Під час вагітності (II і III триместр) та лактації за наявності клінічних
проявів призначають еритроміцин або спіраміцин.
Контроль
(культуральний, імунофлюоресцентний, серологічний) піс
ля лікування проводять через 2 тиж., ПЛР — через 3—4 тиж.
148