Упрощенная HTML-версия
Розділ 8
2.
Вегетосудинні порушення
— серцебиття, запаморочення, піт
ливість, відчуття оніміння в кінцівках, парестезії.
3.
Обмінно-ендокринні порушення
—
біль у суглобах, набряки, набря
кання грудних залоз.
Залежно від переважання тих чи інших симптомів виокремлюють
нейропсихічну, набрякову, цефалгічну та кризову форми.
За ступенем тяжкості розрізняють легку і тяжку форми передменс-
труального синдрому (залежно від кількості симптомів, тривалості та ін
тенсивності проявів). До легкої форми належить поява 3—4 симптомів
за 2—10 днів до менструації, до тяжкої — 5—12 симптомів за 3—14 днів
до менструації. За тяжкого перебігу можливі напади діенцефального ха
рактеру з підвищенням температури тіла, тахікардією, ознобом, задухою,
тремтінням, болем у серці, поліурією.
Діагностика
ґрунтується на характерних симптомах, що з’являються у
другу фазу менструального циклу. Вирішальне значення мають гормональні
дослідження і тести функціональної діагностики, які дають змогу встановити
недостатність прогестерону і відносну гіперестрогенію в другу фазу менс
труального циклу, а також виявити гіперальдостеронізм. Для виключення
органічної патології та екстрагенітальних захворювань, що імітують клініку
передменструальнош синдрому, проводять електрокардіографію, електроен-
цефалографію, ультразвукове дослідження надниркових залоз, рентгеногра
фію черепа, рекомендують консультування невропатолога та офтальмолога.
Лікування.
Залежно від віку, форми передменструальнош синдрому, су
путньої екстрагенітальної патології до комплексу лікувальних заходів належат
психотерапія, нормалізація режиму праці й відпочинку, дієта (обмежене спожи
вання солі, солодких і жирних страв, кави), масаж, лікувальна гімнастика.
Належний ефект дає ендоназальний електрофорез тіаміну (вітаміну
В,), електроанальгезія з 5-го по 14-й день менструального циклу. Для цьо
го так само призначають гестагени з 16-го по 25-й день менструального
циклу, вітамін Е, інгібітори пролактину, пероральні протизаплідні засоби,
антигонадотропіни. Для покращення кровообігу в ЦНС — ноотропіл, амі-
нолон; для нормалізації нейромедіаторного обміну — перитол, дифенін.
Для зменшення больового синдрому застосовують інгібітори простаглан
динів (аспірин, індометацин, піроксикам, натрію диклофенак та ін.), се
дативні препарати, транквілізатори, анальгетики. Щоб підвищити діурез
і ліквідувати набряковий синдром— антагоністи альдостерону (веро-
шпірон) за 2—4 дні до менструації, при масталгії — місцево прожесто-
жель, при алергійних реакціях — антигістамінні препарати.
Лікування передменструальнош синдрому має тривати три менстру
альні цикли. Пацієнтки з передменструальним синдромом становлять гру
пу ризику щодо розвитку клімактеричного синдрому.
180