Упрощенная HTML-версия
Розділ 9
ГЕНІТАЛЬНИЙ ЕНД0МЕТРІ03
Ендометріоз— патологічний процес, що виникає на тлі порушень
гормонального й імунного гомеостазу і характеризується ростом і розвит
ком тканини, ідентичної за структурою і функцією до слизової оболонки
матки (ендометрія), за межами нормальної її локалізації. У структурі гіне
кологічної патології ендометріоз посідає третє місце серед захворювань
жіночих статевих органів (після запальних захворювань і міоми матки).
Це прогресуючий, часто дегенеративний патологічний процес, частота
якого становить 10—15 % випадків (жінки репродуктивного віку).
Характерними ознаками ендометріозу є його здатність до інфільтрую
чого росту, відсутність сполучнотканинної капсули навколо ендометріоїд-
ного вогнища (за винятком ендометріоїдних кіст) і тенденція до ураження
віддалених органів. Усе це наближує ендометріоз до пухлинного процесу,
однак він відрізняється від справжньої пухлини відсутністю вираженої
клітинної атипії, здатністю до автономного невпинного росту, залежністю
клінічних проявів від менструальної функції.
Існує відмінність і у взаємозв’язку з вагітністю і пологами, а саме:
вагітність, що завершується пологами, сприяє зниженню клінічної актив
ності і регресу ендометріозу, а переривання вагітності призводить до заго
стрення захворювання.
Останніми роками відзначають стійку тенденцію до зростання часто
ти генітального ендометріозу в середньому на 1—7 % випадків у загаль
ній популяції.
ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ
Серед чинників ризику розвитку ендометріозу виділяють:
а) спадкову схильність (43,5 %);
б) гормональні порушення;
в) наявність в анамнезі патологічних пологів, гінекологічних операцій
(аборти, кесарів розтин, вишкрібання порожнини матки, електрокоа
гуляція, кріодеструкція, електроексцизія шийки матки);
г) тривале застосування внутрішньоматкових протизаплідних засобів;
ґ) зниження імунологічної толерантності.
Теорії розвитку ендометріозу.
Однією з перших з’явилася
ембріональ
на теорія
, згідно з якою ендометріоз має дисембріопластичне походження із
187