Упрощенная HTML-версия
ГЕНІТАЛЬНИЙ ЕНДОМЕТРІОЗ
Ендометріоз яєчників.
Серед усіх локалізацій зовнішнього ендомет
ріозу ураження яєчників посідає перше місце. Ендометріоїдні кісти яєчників
за умови тривалого існування набувають характерного вигляду. їх розміри
варіюють від 0,6 до 10 см. Кісти діаметром понад 10 см трапляються рідко.
Дані макроскопічного аналізу показують, що таким утворенням притаман
на товста капсула (0,2—1,5 см), нерідко з численними, переважно щільними
спайками на зовнішній поверхні, і геморагічний шоколадоподібний вміст.
Клінічна картина
ендометріозу яєчників надзвичайно різноманітна.
Основною скаргою хворих є біль різної інтенсивності: постійний ниючий,
що періодично посилюється, з іррадіацією в пряму кишку, поперекову ді
лянку, досягає максимуму напередодні чи під час менструації. Різкий біль
виникає в разі мікроперфорації стінки кісти і вилиття її вмісту в черев
ну порожнину. Синдром гострого живота розвивається у 26 % хворих. У
пацієнток відзначають прогресуючу альгоменорею, яка переважно суп
роводжується блюванням, запамороченням, похолодінням кінцівок і за
гальною слабістю зі зниженням працездатності. На тлі ендометріоїдних
кіст яєчників зазвичай розвивається спайковий процес у малому тазі, що
призводить до порушення функцій кишок і сечового міхура. Часта озна
ка — мізерні перед- і постменструальні кров’янисті виділення зі статевих
шляхів. Клінічну картину доповнює субфебрильна температура тіла, оз
ноб, збільшення ШОЕ, лейкоцитоз. Більшість хворих з ендометріозом яєч
ників довго і безуспішно лікуються з приводу запального процесу. Під час
гінекологічного обстеження в ділянці придатків матки можуть визначати
одно- чи двобічні малорухомі утворення тугоеластичної консистенції.
Високоінформативними методами
діагностики
є лапароскопія, уль
тразвукове дослідження та комп’ютерна томографія. Ендометріоїдні кісти
варто диференціювати від раку яєчників, фіброми, мішкуватих запальних
утворень придатків матки специфічної і неспецифічної етіології.
Ретроцервікальний ендометріоз
за частотою виникнення посідає
третє місце (після ураження матки і яєчників). Це захворювання найчасті
ше діагностують у жінок віком від 30 до 40 років. Ендометріоїдні гетеро
топії локалізуються на задній поверхні шийки матки та її перешийка, на
рівні прикріплення крижово-маткових зв’язок.
Розміри ураження коливаються від 0,6 см до 5—6 см і більше. Мак
роскопічно розрізняють
дрібновузликову
й
інфільтративну форми
ендо
метріозу зазначеної локалізації. За рахунок великої кількості сполучної
тканини для ретроцервікального ендометріозу зазвичай притаманна щіль
на консистенція. Відмітною рисою цієї локалізації є інфільтративний ріст,
зазвичай у напрямку прямої кишки, заднього склепіння піхви. Інфільтра
тивний ріст ендометріоїдної тканини в товщу стінки шийки матки (вто
ринний ендометріоз шийки матки) спостерігають рідко.
193