Упрощенная HTML-версия
Ро з д і л 1 0
Доброякісні пухлини яєчників нерідко поєд
нуються з іншими гінекологічними захворюван
нями (міома матки, генітальний ендометріоз,
сальпінгоофорит). Цілком імовірно, що ці захво
рювання і призводять до порушення менструаль
ної функції (недостатність лютеїнової фази, ано-
вуляція).
Часто у жінок з пухлинами яєчників спос
терігають порушення функції прилеглих органів,
а саме закреп і розлади сечовипускання. У пацієн
ток з новоутвореннями великих розмірів збіль
шується живіт, виникає дискомфорт (мал. 107).
У деяких хворих (особливо за наявності серо
зних пухлин) — асцит, спричинений зниженням
резорбційної здатності очеревини. Великі розміри
пухлини й асцит зумовлюють появу задишки.
Зміна картини крові при доброякісних пух
линах яєчників не є специфічною, за винятком ШОЕ, що збільшується до
25—ЗО мм за 1 год у більшості хворих. Гранульозо- і текаклітинні пухлини
належать до фемінізуючих естрогенпродукуючих пухлин. Гіперестрогенія
спричинює розвиток клінічної симптоматики, що залежить від віку хворих.
У дівчаток спостерігають передчасну статеву зрілість і маткові кровотечі, у
жінок репродуктивного віку — ановуляцію, ендокринну безплідність і метро-
рагії. У період постменопаузи відмічають підвищення лібідо, «соковитість»
слизової оболонки піхви, маткові кровотечі. У слизовій оболонці матки часто
виявляють гіперпластичні процеси: залозисту, залозисто-кістозну й атипову
гіперплазію. Для клінічних проявів маскулінізуючих пухлин притаманні два
періоди. Спочатку розвивається дефемінізація (припинення менструацій, без
плідність), надалі — вірилізація у вигляді гіпотрофії грудних залоз, знижен
ня лібідо, гіпертрофії клітора, гірсутизму, погрубішання голосу. Лише зрідка
андробластома і ліпідно-клітинні пухлини не дають маскулінізуючого ефекту
або ж дають фемінізуючий і вірилізуючий ефекти одночасно.
Діагностика.
У хворих із пухлинами яєчників відсутні характерні,
специфічно достовірні клінічні симптоми, властиві якому-небудь одному
виду цієї патології (за винятком гормонально-активних пухлин). Діагноз
пухлини яєчника встановлюють на підставі клініко-анамнестичних даних,
результатів бімануального піхвового, ректального обстежень, а також до
даткових методів діагностики.
Під час бімануального піхвового обстеження здебільшого вдається
визначити розміри, консистенцію, рухомість і характер поверхні новоут
ворення, локалізацію і зв’язок з органами малого таза.
214
Мал. 107.
Величезна
кістома яєчника