Упрощенная HTML-версия
Розділ 13
ному положенні тіла. Захворювання
супроводжують цистит і виражений бо
льовий синдром, зумовлений осаджен
ням солей і утворенням каменів.
Діагностика
ґрунтується на резуль
татах огляду, пальпації, лабораторних,
ендоскопічних і рентгенологічних до
сліджень. Виявленню нориць сприяють
огляд піхви за допомогою дзеркал, уве
дення пофарбованої рідини в сечовий
міхур і поява її в піхві, уведення мета
левого катетера в сечовий міхур і мат
кового зонда через норицю (під час їх
зіткнення з’являється металевий звук).
Цистоскопічне дослідження дає змогу встановити їх локалізацію, форму,
розміри і відношення до вічок сечоводів.
Консервативне
лікування
полягає у відведенні сечі за допомогою се
чового катетера з одночасним тампонуванням піхви мазевими тампонами
(протягом не більше ніж 10—12 діб). Припікання країв нориці розчином
нітрату срібла чи настойкою йоду, діатермокоагуляція, фульгурація і галь
ванокаустика сприяють утворенню струпа, після відторгнення якого нори
ця рубцюється.
Мета оперативного лікування — відновлення довільного сечовипус
кання природним шляхом методом роз’єднання міхурової і піхвової стінок
і усунення тунелю між ними.
Міхурово-маткові нориці
утворюються внаслідок технічних помилок
під час виконання кесаревого розтину в нижньому сегменті матки, розри
ву матки під час пологів, після штучного аборту, при абсцесах малого таза.
Частота їх серед сечостатевих нориць становить 10,4 %. Основні симпто
ми — біль унизу живота, що посилюється, зумовлений потраплянням сечі
в матку, мимовільне виділення сечі, циклічна меноурія (симптом Юссіфа),
хибна аменорея.
Діагностиці
сприяють огляд піхви за допомогою дзер
кал, під час якого виявляють витікання сечі із матки, зондування матки,
цистоскопія, гістеросальпінгографія, гістероскопія, вагінографія, ультра
звукове дослідження.
Лікування
переважно оперативне.
Міхурово-придаткові нориці
утворюються внаслідок прориву гній
них тубооваріальних пухлин чи дермоїдних кіст (зрілих тератом яєчника)
у сечовий міхур. Провідний симптом — постійне виділення гнійної сечі. У
діагностиці
важливе значення мають цистоскопія, цистографія із заповнен
ням гнійної порожнини рентгенконтрастною речовиною.
Лікування
полягає
у видаленні гнійного вогнища і відновленні цілості сечового міхура.
268
Мал. 144.
Міхурово-піхвова нориця