Упрощенная HTML-версия
БЕЗПЛІДНИЙШЛЮБ
ТА СУЧАСНІ РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Розділ 15
БЕЗПЛІДНИЙ ШЛЮБ
Безплідність — відсутність здатності до запліднення в репродуктив
ному віці.
Безплідним вважається шлюб, в якому вагітність не настає протягом
року регулярного статевого життя без застосування протизаплідних засобів.
Нині частота безплідних шлюбів становить майже 15—20 %, причому 50 %
випадків припадає на жіночу безплідність (відсутність здатності до заплід
нення в жінок), 40
%
випадків — на чоловічу (відсутність здатності до за
пліднення в чоловіків), у 10 % випадків спостерігають змішані форми.
Розрізняють безплідність
первинну
— до 30 % (коли у жінки не було
жодної вагітності) і
вторинну
— майже 70 % (якщо в минулому були по
логи, аборти або позаматкова вагітність). Крім того, виділяють
абсолютну
безплідність, коли в організмі сталися зміни, при яких вагітність абсолют
но неможлива (відсутність статевих залоз, матки тощо) та
відносну
, коли
причину, що її зумовила, може бути усунено.
У переважної більшості безплідних жінок виникають різноманітні
порушення психоемоційної сфери: відчуття неповноцінності, самотності,
напруженого очікування чергової менструації та істеричні стани на її по
чатку. Комплекс цих симптомів складає так званий синдром очікування ва
гітності. У безплідних жінок високий ступінь невротизації, у чоловіків —
порушення ерекції та еякуляції.
Вивчення такого явища, як безплідність, важливе і цікаве не тільки
з медико-біологічної точку зору, воно має також велике державне, націо
нальне та соціальне значення.
Для виявлення причини безплідності необхідно обстежити подружню
пару. Розпочинають з чоловіка, оскільки його обстежити значно прості
ше. Причини і види психологічних порушень в осіб у безплідному шлюбі
різноманітні, тому неоціненними є досвід медперсоналу, терпіння, так
товність під час збирання анамнезу, щоб визначити характер особистості,
особливості подружніх стосунків та психосексуальних реакцій. Особливої
обережності потребує трактування результатів аналізів і досліджень, а та
кож вибір методів обстеження та лікування.
Обстеженням і лікуванням таких пацієнтів повинні займатися не тіль
ки гінекологи, а й андрологи, сексопатологи.
293