Упрощенная HTML-версия
Розділ 15
тощо). Під час виконання лапароскопії в обов’язковому порядку прово
дять хромосальпінгоскопію, що дає змогу вірогідно встановити ступінь
прохідності маткових труб. Лапароскопію застосовують як заключний
етап обстеження хворих із трубною безплідністю.
Лікування
трубної безплідності проводять як оперативним, так і кон
сервативним методом.
На першому етапі консервативного лікування призначають курси
протизапальної терапії (імунотерапія, фізіотерапевтичні методи — ультра
звук, електрофорез цинку, калію йодиду, внутрішня і зовнішня діатермія;
санаторно-курортне лікування — пелоїдо- і бальнеотерапія; призначення
засобів, що поліпшують мікроциркуляцію, адаптогенів, біостимуляторів,
антибактеріальних препаратів з урахуванням чутливості до них певного
збудника).
Донедавна основою консервативного лікування вважалися лікувальні
гідротубації і пункції, які призначали після комплексної протизапальної
терапії. До компонентів лікувальних сумішей, які вводять, належать гідро
кортизон, лідаза, трипсин або хімотрипсин, антибактеріальні препарати,
новокаїн, фурацилін. Тривалі курси гідротубації і лікувальних пункцій
призводять до атрофії війчастого епітелію, появи гідросальпінксів, роз
витку параметриту, тому їх застосування обмежене.
Нині перевагу віддають оперативним методам лікування, серед яких
перше місце посідає лапароскопія.
До оперативного лікування вдаються в разі неефективності консерва
тивної терапії. Основні втручання — фімбріо- і сальпінголізис, сальпін-
гостомія, сальпінго-сальпінгоанастомоз, трансплантація труби в матку.
Мікрохірургічні операції на маткових трубах методом лапаротомії харак
теризуються низькою ефективністю через розвиток спайкових процесів у
післяопераційний період, що зрештою призводить до непрохідності труб
і анулює результати операції. Тому ендоскопічні методи лікування вважа
ють найефективнішими.
Хірургічне втручання є лише першим етапом лікування трубної без
плідності, після якого впродовж декількох місяців проводять реабіліта
ційні заходи, спрямовані на запобігання розвитку спайкового процесу,
поліпшення кінетики і функції маткових труб. Саме тому в ранній після
операційний період призначають гідротубації, фізіотерапевтичні методи
впливу, бальнео- і пелоїдотерапію.
Якщо лапароскопічно виявлено непрохідність маткових труб, яку не
можна коригувати хірургічними методами, вдаються до екстракорпораль-
ного запліднення.
296