Упрощенная HTML-версия
БЕЗПЛІДНИЙ ШЛЮБ ТА СУЧАСНІ РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Е
ндокринна
безплідність
Ендокринна безплідність зумовлена порушенням процесу овуляції,
нездатністю яйцеклітини до запліднення внаслідок гормональної дисфун
кції. Частота цієї форми безплідності становить 35—45 %.
Етіологія і патогенез.
Найпоширеніша причина ендокринної без
плідності — відсутність овуляції внаслідок порушень процесів у системі
гіпоталамус—гіпофіз—яєчники. Характеризується величезним розмаїт
тям клінічних, біохімічних і морфологічних змін, які проявляються син
дромом полікістозних яєчників, адреногенітальним синдромом, різними
формами гіперпролактинемії, гіперандрогенії тощо.
Серед причин ендокринної безплідності чільне місце посідають пер
винні морфофункціональні порушення системи гіпоталамус—гіпофіз—
яєчники. Проявляються аменореєю або гіпоменструальним синдромом
і здебільшого зумовлені генно-хромосомною патологією. До цієї групи
захворювань варто віднести синдром Шерешевського—Тернера, зміша
ну форму дисгенезії гонад, гермафродитизм, адреногенітальний синдром,
синдром тестикулярної фемінізації, гіпопітуїтаризм, гонадотропний гіпо-
гонадизм, синдром Лоренса—Муна—Барде—Бідля тощо.
Безплідність, спричинена первинним порушенням системи гіпотала
мус—гіпофіз—яєчники (первинна недостатність яєчників), може бути зу
мовлена й ушкоджувальною дією різних чинників, зовнішньою агресією у
передпубертатний період.
Вторинні розлади в системі гіпоталамус—гіпофіз—яєчники пов’язані
із захворюваннями, що виникають зазвичай у післяпубертатний період. Це
можуть бути порушення функції щитоподібної залози (гіпо-, гіпертиреоз),
психічна аменорея, нервово-психічна анорексія і косметична аменорея, синд
ром Шихана, синдром Кіарі—Фроммеля, гіпофізарна кахексія (хвороба Сім-
мондса), синдром гіпергальмування гонадотропної функції гіпофіза на тлі за
стосування синтетичних прогестинів, синдром виснаження яєчників та ін.
На сьогодні як причині безплідності значну увагу приділяють гіпер
пролактинемії, що дає змогу знизити частоту ідіопатичної безплідності на
15—20 %.
На стан репродуктивної системи також впливають несприятливі чин
ники сучасної цивілізації. Постійні стрес-реакції різного походження зу
мовлюють стійкі нейроендокринні зміни в організмі, що призводять до
порушень генеративної функції.
Усі перераховані вище захворювання є причиною порушення оваріаль
ного стероїдогенезу і дисфункції фолікулярної системи яєчників, що про
являється атрезією або персистенцією фолікула, недостатністю лютеїно-
вої фази, лютеїнізацією фолікула, який не овулював, тощо.
297