Стр. 303 - Наказ 955 Захист від зараження ВІЛ працівників

Упрощенная HTML-версия

БЕЗПЛІДНИЙ ШЛЮБ ТА СУЧАСНІ РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Слід зазначити, що причиною імунологічної безплідності в жінок
може бути аутоімунний оофорит, що рідко виникає як ізольоване захво­
рювання, переважно поєднуючись з іншими системними аутоімунними
хворобами. Аутоімунні ураження гонад незворотні.
Діагностика.
Клінічна діагностика імунного чинника безплідності
досить складна. Для виявлення антиспермальних антитіл у сім’яній плаз­
мі використовують тести спонтанної аглютинації сперматозоїдів у жела­
тині. Для визначення їх умісту проводять реакцію Ізожима, тобто іммо­
білізацію сперматозоїдів, яка є методом вибору для скринінгу на предмет
виявлення антитіл у плазмі крові жінки, а також для дослідження слизу
каналу шийки матки. Також існують окремі методики виявлення антитіл у
шийковому слизу.
Для дослідження антиспермальних антитіл у крові як жінок, так і чо­
ловіків застосовують імунофлюоресцентний метод.
Важливим діагностичним тестом імунологічної сумісності подружжя
є посткоїтальна проба Шуварського—Симса—Гунера і проба Курцрок-
ка—Міллера (тест контакту сперми із слизом каналу шийки матки).
Лікування.
Загальноприйнятими в лікуванні імунологічної безплід­
ності є імуносупресивні методи, запліднення «відмитою» спермою, спер­
мою донора.
Імуносупресивна терапія полягає у призначенні кортикостероїдів у
невисоких дозах протягом 2—3 міс. або ударних дозах протягом 7 днів у
передовуляторний період.
Якщо імунологічна безплідність виявлена у чоловіка, роблять «відми­
вання» сперматозоїдів (з їхньої поверхні видаляють антитіла), і «відмиті»
сперматозоїди вводять у канал шийки матки чи в порожнину матки. Більш
поширеним методом є запліднення (інсемінація) спермою донора.
Для лікування імунних форм безплідності рекомендують контрацеп­
тивну терапію (застосування презерватива протягом 6—9 міс.).
Б
езплідність
,
зумовлена
АНАТОМІЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ
В РЕПРОДУКТИВНІЙ СИСТЕМІ
До причин виникнення безплідності, пов’язаної з анатомічними по­
рушеннями, належать різні аномалії розвитку жіночих статевих органів,
хірургічне видалення матки, маткових труб, яєчників, травми статевих ор­
ганів з утворенням сечостатевих чи кишково-статевих нориць, внутрішньо-
маткові синехії (синдром Ашермана), що формуються внаслідок травму­
вання під час вишкрібання, пухлини матки і придатків.
301