Упрощенная HTML-версия
БЕЗПЛІДНИЙ ШЛЮБ ТА СУЧАСНІ РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Мал. 152.
Процедура інтрацитоплазматичної ін’єкції
сперматозоїдів:
а
— іммобілізація сперматозоїда;
б, в
— ін’єкція сперматозоїда;
г — двопронуклеарна презигота за 16 год після процедури
редньо із проток над’яєчка або відкритої біопсії яєчка з екстракцією спер
матозоїдів із тканини яєчка.
Для проведення інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїдів бе
руть яйцеклітини, очищені від яйценосного горбка
(cumulus oophorus;
щільної маси фолікулярних клітин, які оточують яйцеклітину в місці, де
розвивається пухирчастий яєчниковий фолікул). Сперматозоїди поміща
ють у в’язкий розчин (10 % розчин полівінілпіролідону) для обмеження їх
рухливості, після чого їх селекціонують. Потім відбирають лише тих, які
відповідають морфологічним критеріям норми. Відтак голкою для ін’єкції
травмують клітинну мембрану в ділянці хвоста сперматозоїда, таким чи
ном іммобілізуючи його, і затягують у голку. Фіксують яйцеклітину спе
ціальною голкою з тупим кінцем. Після повільно вводять сперматозоїд у
цитоплазму яйцеклітини (мал. 152). Яйцеклітину звільняють і переносять
в інкубатор.
У середньому через 48 год після запліднення оцінюють морфологічні
властивості і темпи дроблення ембріонів, виконують передімплантаційне
генетичне дослідження методом біопсії бластомерів та/або полярних тіл,
щоб діагностувати ізольовані генні і хромосомні дефекти, а також визна
чити стать ембріона для запобігання розвитку пов’язаних зі статтю спад
кових захворювань (мал. 153).
І
дотепер серед дослідників немає єдиної думки щодо кількості ем
бріонів, яку варто переносити в порожнину матки, оскільки перенесен
ня більшої кількості підвищує ризик настання багатоплідної вагітності.
Вважають, що в порожнину матки варто переносити не більше трьох емб
ріонів, а в разі великої ймовірністі настання вагітності — не більше двох.
309