Упрощенная HTML-версия
Розділ 19
стосовують внутрішньом’язово (при хронічному запаленні придатків мат
ки, епайковому процесі в малому тазі), місцево — для гідротубацій, елект
рофорезу, на рану — при нагноєнні, розходженні післяопераційних швів.
Інфузійну терапію проводять для дезінтоксикації організму при за
пальних захворюваннях, у післяопераційний період; при кровотечах —
для поповнення об’єму циркулюючої крові (ОЦК), покращення реологіч
них властивостей крові та мікроциркуляції (до, під час і після операції,
при пухлинах, ДВЗ-синдромі); для парентерального живлення— при
тяжкому стані хворої та відсутності можливості споживати їжу. Уводять
кристалоїдні та колоїдні розчини, альбумін, амінокислоти.
Вітаміни — Bj (тіамін), В
6
(піридоксин), В
]2
(ціанокобаламін), С (кис
лота аскорбінова), Е (альфа-токоферол) — призначають як загальнозміц-
нювальні засоби при запальних захворюваннях, порушенні менструально
го циклу, затримці статевого розвитку.
Антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, діазолін тощо)
призначають під час премедикації, у післяопераційний період, при ліку
ванні запальних процесів жіночих статевих органів.
Мета імунотерапії — усунення вторинного імунодефіциту, який роз
вивається в багатьох хворих із запальними процесами. Засоби для імуно-
корекції поділяють на препарати для корекції Т-клітинного (левамізол,
тималін, метилурацил) та В-клітинного (кислота аскорбінова/вітамін С;
ретинол/вітамін А; спленін, імуноглобулін, інтерферон, нативна плазма,
антистафілококова плазма) імунодефіцитного стану.
Розрізняють також специфічну та неспецифічну імунотерапію.
Для
специфічної імунотерапії
застосовують сироватки та вакцини. За
допомогою вакцин утворюється активний імунітет проти інфекції (гоно-
вакцина, солкотриховак, церватекс™).
Серотерапію (пасивна імунізація) проводять шляхом уведення сиро
ватки, що отримана від тварин після імунізації їх інфекційним збудником.
У гінекології з профілактичною метою використовують протиправцеву та
протигангренозну сироватки, протиправцевий анатоксин — при травмах
статевих органів, кримінальних абортах, анаеробній інфекції. Також з лі
кувальною метою вводять антистафілококову плазму й імуноглобулін при
гострих процесах (сепсис, перитоніт та ін.), що спричинені стафілококом.
Неспецифічна імунотерапія
(продигіозан, пірогенал, аутогемотера-
пія) підвищує загальну опірність й неспецифічну реактивність організму;
застосовують при хронічних запальних процесах у малому тазі.
Гормонотерапію призначають для лікування розладів менструально
го циклу, ендометріозу, передракових та злоякісних захворювань статевих
органів, порушень статевого розвитку. Використовують природні гормо
ни, їх синтетичні аналоги та речовини з гормоноподібною дією.
366