Упрощенная HTML-версия
1. Вагітність і пологи...
87
фонокардiографiя, кардiомонiторне та кардiотоко
графiчне спостереження (рис. 1.6.96).
Непряму електрокардiографiю
використовують
переважно під час антенатального перiоду. На перед
ню черевну стiнку вагiтної накладають електроди й
проводять запис дiяльностi шлуночкового комплексу.
Пряму електрокардiографiю
проводять безпосе
редньо у пологах при розкриттi шийки матки: елект
роди накладають на голiвку плода і реєструють
дiяльність шлуночкового комплексу та зубцi Р i Т.
За даними електрокардiографiї визначають часто
ту скорочень і характер ритму серця, форму та трива
лiсть шлуночкового комплексу. За даними фонокар
дiограми — осциляцiї I i II тонiв серця.
Кардiомонiторне спостереження
реєструє змiни iн
тервалiв мiж окремими циклами серцевої дiяльностi
та рухи плода, скоротливу дiяльнiсть матки.
Кардiотокографiчне (КТГ)
спостереження за
серцевою дiяльнiстю проводять в антенатальний та
iнтранатальний перiоди життя плода. Кардiотоко
графiя застосовується на практицi з початку 70 х
рокiв минулого століття. Кардiотокографiчне до
слiдження реєструє частоту серцевих скорочень
(ЧСС) та їх змiни за певний час дослiдження i базу
ється на фонокардiографiчному принципi й ефектi
Допплера. Під час дослiдження потрібно врахову
вати гестацiйний термiн, загальний стан матерi, на
явнiсть переймів, рухливу активнiть плода, можли
вий вплив медикаментiв тощо. Апарат кардiотоко
граф синхронно фiксує серцебиття плода i маткові
скорочення, що є одним iз засобiв монiторного кон
тролю (зовнiшнього i внутрiшнього).
Під час антенатального перiоду монiторинг має
тривати протягом 40–60 хв. Дослiдження проводять
у положеннi вагiтної або родiллi на боцi. У роділлі це
є профiлактикою синдрому стискання нижньої по
рожнистої вени.
Зовнiшнiй монiторинг (зовнiшню КТГ) проводять
так: для реєстрацiї ЧСС плода зовнiшнiй ультразву
ковий датчик розмiщують у точцi найкращого вислу
ховування серцевих тонiв плода; для визначення ско
ротливої дiяльностi матки зовнiшнiй тензометричний
датчик накладають у дiлянцi правого кута дна матки.
Зовнiшнє кардiотокографiчне дослiдження можна
проводити тривалий час (рис. 1.6.97).
Внутрiшнє кардiотокографiчне дослiдження вико
нується пiсля накладання спецiального спiралеподiб
ного датчика електрода на шкiру голiвки плода для
реєстрацiї серцевої дiяльностi плода, i iнтра
амнiально — за передлеглу частину плода вводять
спецiальний датчик катетер для реєстрацiї скоротли
вої дiяльностi матки (див. рис. 1.6.96).
Повноцiнна характеристика даних кардiотоко
грами має включати кiлькiснi та якiснi характеристи
ки показникiв за стандартними методиками (М. В.
Федорова, 1982; Г. П. Максимов i спiвавт., 1989):
1. Базальний ритм скорочень серця плода (ос
новна частота) — це середнє значення мiж миттєви
ми показниками ЧСС без урахування акцелерацiй
i децелерацiй (середина рiвня верхньої та нижньої
межi запису КТГ). Показник базальної частоти сер
цевих скорочень (БЧСС) вважається справжнім,
якщо дослідження триває не менше 2–15 хв. У нор
мi (нормокардiя) базальна ЧСС становить 120–
160 уд/хв. Частота серцевих скорочень вище 160
уд/хв розцiнюється як тахiкардiя: помiрна тахiкар
дiя —161–180 уд/хв i виражена (тяжкого ступеня)
— 181 уд/хв i бiльше. Тахiкардiя є наслiдком поси
лення тонусу симпатичної частини вегетативної не
рвової системи. Вона розцiнюється як компенсатор
на реакцiя органiзму плода. Тривала тахiкардiя по
єднується з метаболiчним ацидозом i свiдчить про
внутрiшньоутробну гiпоксiю. Брадикардiя (тривале
зниження ЧСС) плода визначається при базально
му ритмi менше 120 уд/хв: 100–119 уд/хв — по
мiрна, 99 уд/хв i менше — виражена. Виникає при
глибоких гiпоксичних порушеннях стану плода,
свiдчить про тривалу стимуляцiю блукаючого нер
ва, гiпоксiю мiокарда i потребує термiнових втру
чань.
Рис. 1.6.97.
Зовнішня кардіотокографія
Рис. 1.6.98.
Ундулюючий тип варіабельності базально
го ритму