Упрощенная HTML-версия
121
ну (ЛГ), або лютропіну, зменшується, а рівень фолікулостимулювального гормону
(ФСГ), або фолітропіну, зростає; не виникає овуляторного піка секреції гонадотро
пінів. Зменшення кількості екзогенного ГнРГ також пригнічує виділення гонадотро
пінів гіпофізом.
Жінки з ановуляцією та гіпоталамічною аменореєю, а також з аменореєю нез’ясо
ваного походження мають порушення частоти та (або) амплітуди виділення ГнРГ.
Отже, контроль епізодичної секреції ГнРГ є дуже важливим для підтримання нор
мальної овуляторної циклічності. Амплітуда і частота ГнРГ секреції гіпоталамусом
регулюється зворотним зв’язком як з яєчниковими стероїдами — естрадіолом і прогес
тероном, так і з гіпофізарними гонадотропінами гуморальним шляхом. Амплітуда і
частота імпульсів ГнРГ регулюється також неврогенним шляхом за допомогою ней
ротрансмітерів і нейромодуляторів головного мозку.
Нейротрансмітери
Найбільш важливими нейротрансмітерами, які беруть участь у регуляції функції
репродуктивної системи, є два катехоламіни — допамін і норепінефрин а також один
індоламін — серотонін. Усі три нейротрансмітери є моноамінами. Допамін і норепі
4
6
7
8
1
2
9
Рис. 4.2.
Схематична діаграма таніцитів (8), які проходять між третім шлуноч
ком і зовнішньою частиною медіального підвищення гіпоталамуса:
1
— горбова частина;
2
— базальна мембрана;
3
— нейро ендокринні клітини
(шляхи виділення серотоніну);
4
— горбо лійковий (тубероінфундибулярний)
тракт;
5
— третій шлуночок;
6
— аксони супраоптичних і паравентрикулярних ней
ронів;
7
— медіальне підвищення;
8
— периваскулярний простір;
9
— портальні су
дини
Розділ 4. Репродуктивна ендокринологія
5
3